За кермом нового життя: ветерани після поранень отримали посвідчення водія

Кілька хвилин хвилювання, останні привітання та омріяні посвідчення водія в руках. Для більшості людей це звичайний документ, який відкриває можливість керувати автомобілем. Для ветеранів, які втратили кінцівки на війні, – символ повернення до самостійності, нових можливостей і свободи пересування.  

У Безбар'єрній автошколі, що діє на базі Львівського державного університету внутрішніх справ, ще троє випускників успішно завершили навчання та отримали водійські посвідчення. Для когось це стало підтвердженням уже наявних навичок керування автомобілем, а для когось – першим кроком у світ водіїв після важкого поранення.

Посвідчення випускникам урочисто вручив проректор Львівського державного університету внутрішніх справ Юрій Єрмаков.

Микола Ворончук родом із Жмеринського району на Вінниччині. Сьогодні він живе у Сваляві на Закарпатті, куди переїхав після поранення. Там проходив реабілітацію, працював у протезному центрі, а згодом разом із дружиною відкрив власний магазин спортивного одягу, спортивного та реабілітаційного інвентарю. Заклад назвали на честь його бойового позивного – «Шаман».

 До початку повномасштабної війни Микола працював електриком на залізниці. 24 лютого 2022 року він зустрів на роботі.

«За двісті метрів від мене впала перша ракета. Як працівник залізниці я мав бронювання і не міг мобілізуватися. Але після того, як побачив Бучу, Гостомель, Маріуполь, зрозумів: не хочу, щоб ворог прийшов до моєї домівки й зробив те саме з моєю родиною», – пригадує ветеран.

Він неодноразово звертався до територіального центру комплектування, однак через бронювання отримував відмову. Зрештою у серпні 2022 року таки був мобілізований. Служив старшим навідником гармати у складі 79-ої окремої десантно-штурмової бригади на Донецькому напрямку.

У січні 2023 року Микола зазнав важкого поранення, внаслідок якого втратив руку.

Після лікування він проходив реабілітацію у Сваляві та завдяки лікарям і реабілітологам навчився користуватися сучасним біонічним протезом, який йому встановили у США. Сьогодні чоловік вправно працює біонічною рукою, і продовжує допомагати українським військовим.

Отримання водійського посвідчення стало для нього ще одним важливим кроком до незалежності.

«Я вмію водити автомобіль. Їздив на різних машинах ще під час служби, тому страху не було. Просто хотів усе оформити офіційно, згідно із законом. Навчання в автошколі було чудовим: приїжджав, відпрацьовував години, інструктор виявився дуже спокійною і врівноваженою людиною. Іспит також склав без проблем», – розповідає він.

Безбар'єрну автошколу Микола знайшов самостійно, коли шукав місце для навчання. Найближчою виявилася саме львівська.

Для Володимира Левка із Шептицького району водійське посвідчення стало першим у житті.

До війни він працював на шахті «Степова» та на будівництві. Після початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив до лав Сил оборони України. Спочатку служив у 103-ій бригаді територіальної оборони, згодом перевівся до Луганської ТрО.

8 серпня 2024 року під Нью-Йорком на Донеччині військовий отримав важке поранення, внаслідок якого втратив руку.

Попри це він говорить не лише про втрати.

«Разом із пораненням я здобув багато нових друзів, познайомився з хорошими людьми», – каже ветеран.

Про Безбар'єрну автошколу дізнався в мережі. Навчання, зізнається, перевершило очікування.

«Мені дуже сподобалися і теорія, і практика. Це моє перше посвідчення водія. Автомобіль уже маю, а тепер зможу повноцінно ним користуватися. Це свобода», – усміхається Володимир.

 Ще один випускник – львів'янин Володимир Москаленко, який нещодавно приєднався до колективу ЛьвДУВС. До війни він працював на взуттєвій фабриці, а після мобілізації проходив службу у лавах Національної гвардії України.

2 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку отримав важке поранення.

Попереду були місяці лікування у Дніпрі, Кропивницькому, Києві та Львові. Протезування Володимир пройшов у центрі Superhumans.

Саме під час лікування у Центральному госпіталі МВС у Києві соціальні працівники порадили йому пройти навчання у Безбар'єрній автошколі.

«Спочатку був страх і невпевненість. Здавалося, що вже не зможу керувати автомобілем. Але завдяки інструктору цей страх зник. Тепер отримую справжнє задоволення від їзди. Це моє перше посвідчення, і я хочу мати свободу пересування», – говорить ветеран.

Історії цих трьох чоловіків різні. Вони служили у різних підрозділах, отримали поранення на різних напрямках фронту, проходили лікування у різних медичних закладах. Проте сьогодні їх об'єднує спільне відчуття – повернення до активного життя.

Для ветеранів, які пережили ампутації та складну реабілітацію, автомобіль – це можливість самостійно дістатися на роботу, відвезти дітей до школи, поїхати до лікаря чи у справах без сторонньої допомоги. Саме тому водійське посвідчення стає символом відновленої незалежності.

«Безбар'єрні автошколи» – це флагманський проєкт Міністерства внутрішніх справ, створений для людей з інвалідністю, насамперед ветеранів і ветеранок, які через поранення втратили кінцівки або мають інші порушення мобільності. Навчання відбувається на спеціально переобладнаних автомобілях із ручним керуванням та іншими адаптивними системами.

Майбутні водії проходять повний курс теоретичної та практичної підготовки, після чого складають іспити в сервісних центрах МВС та отримують посвідчення водія державного зразка.

Безбар'єрна автошкола Львівського державного університету внутрішніх справ є однією з мережі таких навчальних закладів в Україні.

Для Миколи Ворончука, Володимира Левка та Володимира Москаленка цей шлях уже позаду. Попереду – нові дороги, які вони тепер можуть долати самостійно.