Вшануймо героїчних курсантів у День пам'яті Героїв Крут

29 січня українці відзначають День пам'яті Героїв Крут, щоб вшанувати відважних бійців, які 1918 року героїчно стали на захист молодої української держави у скрутний для неї час. Близько п'ятиста воїнів, серед яких молоді курсанти й досвідчені бійці Вільного козацтва, довгий час захищали станцію «Крути» від 4-тисячного більшовицького війська, яке прямувало на завоювання Києва.

Бій під Крутами переважно запам'ятався українцям, як трагедія, коли бідних і погано озброєних студентів «кинули» на добре підготованого ворога. Однак у наш час стали відомими нові історичні факти, які дозволяють по-іншому оцінити бій і навіть назвати його успішною операцією вояків Української Народної Республіки. Тож з нагоди пам'ятного дня пропонуємо дізнатися більше про цю історичну подію, щоб належно віддати шану українським героям.

У ті часи бойові дії переважно проводилися довкола залізничних шляхів і сполучень – потяг був найшвидшим видом транспорту, за допомогою якого можна було швидко перевозити бійців та допомагати їм вогнем (існувало таке явище, як бронепоїзди з гарматами та кулеметами). Саме тому більшовицький очільник Михаїл Муравйов спрямував основні сили свого підрозділу на шлях, що пролягав через залізничну станцію Крути й вів до столиці, яку комуністи прагнули захопити.

Більшовики також встигли організувати диверсію і в українському тилу, влаштувавши повстання на заводі «Арсенал» у Києві. Українська влада цілком логічно взялася придушувати заколот у столиці, аби втримати свої позиції, однак загроза російського вторгнення із півночі залишалася.

Регулярного війська УНР на той час не існувало – тож захищати Крути за власним бажанням поїхали учасники Студентського куреня Січових стрільців та курсанти 1-го юнкерської школи ім. Богдана Хмельницького. На станції вони приєдналися до чисельного загону Вільного козацтва та охорони залізниці, що вже перебували на місці майбутньої битви. Командував бійцями досвідчений офіцер Аверкій Гончаренко.

Бій тривав цілий день. Курсанти та козаки, будучи у меншості, героїчно стримували наступ більшовиків, знищивши більше трьохсот ворогів і втративши удвічі менше бійців. Згодом, згідно наказу командування, вирішили відступати та руйнувати за собою залізничні сполучення, що й було успішно зроблено.

На жаль, у полон до більшовиків випадково потрапило близько тридцяти студентів, яких раніше послали у розвідку. Розлючені бойовими втратами та впертим опором українців, росіяни розстріляли полонених, які перед смертю встигли виконати гімн України. Це й стало прообразом «тридцяти мучеників» під Крутами, що існують у нашій національній пам'яті.

Однак, зважаючи на тогочасну ситуацію, операція зі стримування наступу більшовиків була успішною – всі накази командування було виконано без фатальних втрат. Курсанти та козаки під Крутами виграли час для української влади, яка встигла заручитися підтримкою Німеччини та підписала з нею Брест-Литовський договір, згідно якого німецькі війська допомогли прогнати росіян із території України.

З тих часів пройшло ціле століття, однак українські курсанти й досі готові відважно боронити Батьківщину, навчаючись у відомчих вишах системи МВС та захищаючи своїх близьких і рідних у лавах Нацполіції. Тож шануймо наших героїв – давніх та новітніх!