«Ми робимо все для того, аби перемогти», - спецпризначенець полку «Сафарі»

Поліцейський спецпризначенець Роман Хімейчук захищає Україну від загарбників з початку повномасштабної війни. На його рахунку близько 30 успішних бойових завдань.

24 лютого він завіз сім'ю у безпечне місце, а сам став на захист України. Чоловік вступив до полку спеціального призначення «Сафарі».

Його позивний - «Варшава», адже з цим містом його пов'язує багато теплих спогадів. До війни Роман вісім років жив у Польщі та займався боксом. Зізнається, ніколи не думав, що доведеться поміняти боксерські рукавиці на автомат, та додає: «Я знав, що мушу щось робити, був такий обов'язок перед Батьківщиною, обов'язок перед самим собою».

Спершу полк успішно попрацював над зачисткою Ірпеня та Бучі. Далі їх перекинули на Харківщину. «Варшава» пригадує, що там був найтяжчий день в його житті. Він з побратимами протягом 12 годин перебував під шквальним вогнем.

«Ми не могли голову підняти. Коли був «відкат», я не знаю, завдяки якому диву, але нам вдалося вийти з позицій. Дійсно було дуже важко. Але саме того дня всі ми – солдати – стали воїнами», - ділиться спецпризначенець.

Перші дні війни загартували його, навчили швидко оцінювати ситуацію та миттєво діяти у бою.

«Всі бойові завдання важкі, але перше все ж було, напевно, найтяжче. Біля дороги потрібно було зупинити колону російських військових. Ми буквально на спинах заносили багато тротилу, міни. Ці «сюрпризи» ми залишили під «самим носом» ворогів. Ми просувалися лісом, через річку з великою кількістю бойових комплектів, які несли на собі. І на додачу, ми ще перетиналися із групами ДРГ» - пригадує поліцейський.

Далі вони продовжили службу на Запоріжжі. Штурмовий полк заходив на позиції, «відпрацьовував» територію з мінометів та просувався вперед. Спецпідрозділ не давав закріпитися російським військовим в окупованих населених пунктах.

На рахунку «Варшави» близько 30 успішно виконаних завдань. За перемоги в боях він завдячує згуртованості колективу та професійності командного складу.

«Сафарі» – це дуже потужний командирський кістяк. Це наші командири з позивними - «Француз», «Бетон», «Каскад». Це Люди з великої літери. Сильні люди притягують сильних людей. Завдяки їм у нас створено потужний колектив. Це надихає, тобі хочеться бути поряд з такими людьми», - розповідає спецпризначенець.

У вільний час Роман створює відео для ТікТок, на таке рішення його підштовхнули побратими. Спершу він сприймав це як розваги, але згодом почав створювати схожі ролики про війну.

«Я хочу, щоб люди бачили, що таке війна, якою важкою ціною нам дається перемога», - каже поліцейський.

Роман із сумом говорить, що найболючіше для нього бачити змучені очі дітей та людей похилого віку у звільнених від російських загарбників населених пунктах. Та, як і всі українці, він живе думкою про перемогу.

«Ми вільна нація. Наша незламність передається з покоління в покоління. За вільне життя у нас гинуть кращі сини країни. Ми робимо все для того, аби перемогти», - підсумував спецпризначенець.

Більше про історію Романа Хімейчука читайте за посиланням.

За матеріалами з сайту Національної поліції України