Віртуальні книжкові виставки

Тисячолітня історія українців від доісторичних часів і князівського періоду до доби новітнього українського відродження у ХІХ — на початку XX ст. У об'ємній праці Михайла Грушевського ви знайдете: процеси утворення та занепаду Київської держави, нарис про велич та спадок Галицько-Волинської держави, що відбувалося з українськими землями під владою Великого князівства Литовського та Польщі. Феномен козацтва: Хмельниччина, смути 1660—1680 років, повстання Мазепи та останні гетьмани. Ліквідація Гетьманщини та українське відродження. «Нарис історії українського народу» — найбільш детальне та комплексне дослідження становлення та розвитку українського народу.

Ця книжка розкриває такий аспект Голодомору, як вилучення незернових запасів, їжі й одягу в селян. Загальноусталеною є думка що у 1932 р. була проведена конфіскація саме зерна для виконання плану хлібозаготівель. Упорядниця ж на основі свідчень, зібраних у різних країнах, в різний час, показує картину тотального вилучення в українських селян, або знищення будь-чого, що могло бути використане в їжу: від картоплі і кваснини до жмені квасолі й сушки. Подано аналіз політики радянської влади напередодні та під час Голодомору з точки зору підготовки до конфіскації їжі, іншими словами – позбавлення українського села засобів існування. Голоси тих, хто вижив у страхітті Голодомору, зібрані у цій книжці, є беззаперечним свідченням проти організаторів та виконавців цього страшного злочину.

Чи правда, що пакт Молотова–Ріббентропа був вимушеним кроком для СРСР? Чи завжди Радянський Союз був непримиренним противником нацистів? Чи правда, що українські націоналісти масово винищували євреїв під час війни, особливо у Львові та Бабиному Яру? Сталін узгоджував військові дії з Гітлером? Бандера був агентом спецслужб нацистів? Кримські татари масово дезертирували на початку війни? Видатні українські історики розвінчують міфи радянської пропаганди!

Ця книга – зустріч із минулим. Тут – 61 історія, 74 роки і набагато більше людей, котрі дивляться на читача зі світлин та архівних документів. Разом вони складають образ українського ХХ століття: часу, коли світ по-справжньому відкрив для себе Україну та українців, століття, коли творилася України. В. В'ятрович розповідає про минуле України 1918-1991 років. Описані в сухих звітах і відтворені сьогодні історикам хитрі спецоперації, смертоносні ходи, інформаційні війни та складні партії на кількох гравців - спроба знайти відповідь на питання: що творить нашу долю - воля людини чи обставини?

Поєднання глобального та локального є нагальною потребою для тих, хто намагається знайти вихід із кризи сучасності. Книжка пропонує такий підхід до сучасної України. Автор зазначає, що Україна утворилася внаслідок глобалізації та модернізації, разом із найтемнішими їх сторонами, пов'язаними з масовим насильством. Однак минуле - це не тюрма. Воно завжди залишає місце для вибору. Видання звертається до минулого, аби краще зрозуміти, де зараз є Україна і світ та куди вони могли б рухатися далі.

Це видання охоплює події від часів Геродота до теперішньої війни на Сході України. Автор подає інформацію легко та зрозуміло. Він описує українців, як творців сильної, могутньої та незалежної держави. Із сторінок книги читачі дізнаються про тяжкий шлях до незалежності України: кріпацтво, комуністичний терор, Голодомор та Друга світова війна. Історія України – різнобарвна. Вивчаючи її, можна зрозуміти сучасність та вплинути на майбутнє.

Загублений острів — це збірка репортажів з окупованого Криму, куди відома журналістка Наталя Гуменюк їздила упродовж 2014–2019 рр. У книжці — справжні історії і трагедії людей, життя яких кардинально змінилося після 2014 року, бо відтоді хтось із кримчан живе в окупації, а хтось — просто в іншій країні. То ж яка їхня неприхована правда? Підприємці та пенсіонери, кримські татари, студенти й громадські активісти, правозахисники та військові, люди з різними політичними та ідеологічними поглядами відверто розповідають свої історії: одні діляться тихим, глухим болем, інші — просто втомилися мовчати й боятися. Ця книжка є справжнім голосом анексованого Криму, його багатоголоссям, в якому окремі розповіді творять єдину спільну історію, яка ще не завершилася.

Правда про кримінальну справу, життя і смерть Василя Стуса. У книжці «Справа Василя Стуса» зібрано архівні документи з кримінальної справи Василя Стуса, покази свідків, листи поета з тюрми, спогади його рідних та друзів. Ознайомившись із наведеними матеріалами, читачі дізнаються про невідомі факти щодо життя, ув’язнення та загибелі Стуса, які досі охороняли під грифом «Секретно».

Видатні українки XX століття часто лишаються непомітними. Про долю деяких героїнь цієї книжки хтось, можливо, почує вперше, однак їхню роль в українській історії не варто применшувати. Це лікарки, учительки, учасниці національно-визвольного руху, політув’язнені, журналістки, військовички, культурні діячки… Без них — сильних, активних, відданих — сторінки нашого роду були б зовсім інакшими. У цій книжці зібрано інтерв’ю, свідчення, архівні документи й довідки про визначних жінок України — матеріали ресурсу «Історична правда». Серед них і унікальне інтерв’ю Квітки Цісик, і статті про докторку медицини Розалію Ліфшиць-Винниченко, підпільницю Ірину Тимочку — «Христю» й письменницю Олену Телігу, і розмова з Валентиною Шевченко, яка очолювала Президію Верховної Ради УРСР під час аварії на ЧАЕС.

Книга з історіями українських жінок, які наближають щодня перемогу, рятуючи дітей, людей похилого віку та тварин. Серед них військові, волонтерки, правозахисниці, засновниці притулків, які ведуть свою боротьбу за спільну перемогу, як в Україні, так і за її межами, ризикуючи своїм життям. До цієї книги про війну увійшло 30 історій про супротив, силу духу та незламність українок. «Незламні» — книга про українок, про силу українського духу, про жіночу єдність, про стійкість, коли треба покинути домівку і рятувати сім’ю, а потім країну, про якості, які українки відкрили в собі з початком війни, про те, як вони допомагають армії та мріють відновлювлювати країну. До збірки увійшли 30 історій жінок-військових, парамедиків, волонтерів, засновниць фондів і притулків, адвокатів, які представляють права українського народу у різних країнах, про жінок, які організовують марші, щоб голос України почули всюди. Видання має привернути увагу світової спільноти до всеохопної діяльності українських жінок, які пішли до лав ЗСУ чи теороборони, збирають гуманітарну допомогу, а потім під кулями її розвозять, рятують з-під завалів поранених, надають медичну допомогу, ціною власної безпеки евакуюють дітей, літніх людей, тварин. Українки відкрили в собі такі якості, про які навіть не думали. Ця книга про мудрість і незламність української жінки.

Це спогади 25 жінок-воячок, які брали участь в російсько-українській війні у складі Збройних сил України та добровольчих підрозділів у 2014-2018 рр. як стрілки, кулеметниці, медики, мінометниці, снайперки та ін. У спогадах йдеться про бойові операції різних років на Луганщині та Донеччині, про звільнення українських міст та сіл від окупантів, спогади про побратимів, місцевих мешканців, воєнний побут, а також роздуми про становище жінки в українському війську в різні періоди війни. Розповіді доповнені фотографіями із зони бойових дій.

Пророчі слова великого Тараса, що «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» стали непохитним переконанням і Анатолія Дімарова: останній рядок цього твердження він узяв за назву одного з кращих своїх творінь. Хоч у ньому йдеться про найтрагічніші сторінки життя українського селянства періоду колективізації-Голодомору, хоч до нашої Незалежності ще залишалися довгі десятиліття. Річ у тім, що беручись за написання роману, а це початок 1960-х, письменник уже позбувся облуди радянщини. Зате вона цупко трималася за свої наративи — третину твору цензура скоротила. Нині ця правдива історія започаткувала нову сторінку у своєму життєписі: видавництво «Фоліо» перевидає її без купюр, а недавня 12-серійна екранізація роману здобула визнання як перша в країні історична родинна сага.

Люк Гардінґ — британський журналіст, письменник і премійований іноземний кореспондент газети The Guardian. Автор восьми документальних книжок, перекладених тридцятьма мовами. Став першим іноземним журналістом після часів Холодної війни, якого примусово вислали з Російської Федерації. Улітку 2022-го потрапив до кремлівського «чорного списку». 24 лютого 2022 року Люк Гардінґ був у Києві. Від перших днів повномасштабної війни він спілкувався з українцями, їздив у гарячі точки, фіксував свідчення й описував події, щоб показати світові звірства російських окупантів в Україні.

Книга, у якій детально та послідовно висвітлено події в Україні 2013–2018 рр. Ця історична праця поєднує в собі точку зору науковця і спостерігача-учасника, який брав активну участь у протестах. Під час Революції Гідності М. Винницький був постійним коментатором англомовних ЗМІ, здійснював аналіз поточних подій у своєму блозі «Думки з Києва». А згодом написав цю книжку, яка вперше побачила світ 2019-го року англійською мовою і стала внеском автора у відстоювання позицій України в її довголітній інформаційній війні.

Автор відкриває справжнє обличчя війни. Автор пише про пересічних українців, які, знаючи на що йдуть, раз і назавжди змінять своє бачення на прості речі й почнуть цінувати їх, хай навіть ціна такому уроку — смерть. «Люди війни» — це історія людей, яким байдуже з ким воювати, вони обороняють найдорожче. Смерть, зрада, бої — для них стали звичними. Честь, гідність, дружба, кохання — їх надихали бути сильними. За словами автора, увесь роман являє собою історію життя на фронті, 80 відсотків якої — реальні події, особливо бої і смерть, які атовцю навіть довелося применшити, адже за словами автора — читач не зможе повірити у страшну правду.

«Війна затягує, як чорна воронка, бо на війні ти бачиш багато зла, болю, трагедій, ведеш свій бій з неприйняттям того, що відбувається, що гинуть ті, кого ти знаєш. Тим журналістам, хто на війні з 2014-го, напевно, легше — бо шлях, який за кілька тижнів довелось пройти цивільним журналістам, вони проходили роками й встигли зібрати свої тривожні валізки із засобами «екстреної допомоги». І мабуть, саме це рятувало не раз і до, і після 24 лютого. Хіба можна розділяти війну на до і після? Розділяти тільки тому, що вона тривалий час не торкалася більшості та не загрожувала світові? Війну, на якій ти як журналіст усвідомлюєш вагу кожного слова. Війну, яку саме словами розпочали задовго до першого пострілу». Автори книги — відомі журналісти, які вважають своїм професійним і патріотичним обов'язком безпосередньо з місця подій із ризиком для життя розповідати всьому світу про цю нав'язану нам жахливу, руйнівну війну.