Природа батьківської землі з давніх-давен спонукала митців до її відтворення на полотні. Вона надихає творити та передавати в картинах її велич, неймовірну красу та чарівні кольори. Милуючись найкращими пейзажними творами, ми немов потрапляємо в той час та місце, коли картину малював сам художник. Лише дійсно закоханий у рідну природу митець спроможний передати тишу зоряної ночі, запах моря та квітів, подих вітру, спів птахів…Українські художники залишили нам величезний спадок своїх творінь, а ми, в свою чергу, пропонуємо Вам познайомитися з картинами, на яких зображено Україну у всій її красі та колориті.
День художника відзначається в Україні щорічно у другу неділю жовтня згідно з указом Президента (№ 1132/98) від 9 жовтня 1998 року.
Шевченко Т.Г. (1814-1861) - батько українського слова. Багатогранний геній і, безперечно, один з найяскравіших представників українського мистецтва. Художник-живописець, аквареліст, майстер сепії та гравюри.
Тарас Григорович залишив по собі величезну кількість не лише творів, а й значну картинну спадщину своїх шедеврів. Нині відомо понад тисячу робіт його пензля. З них збереглося 835 творів. Серед них пейзажі, історичні та міфологічні композиції, портрети і автопортрети. Понад 270 полотен утрачені.
1. «Будинок І. П. Котляревського в Полтаві» (1845).
2. «Аскольдова могила» (1846).
3. «Богданова церква у Суботові» (1845).
4. «В Густині. Церква Петра і Павла» (1845).
5. «Костьол у Києві» (1846).
6. «Почаївська лавра з півдня» (1846).
7. «Воздвиженський монастир у Полтаві» (1845).
8. «Вознесенський собор у Переяславі» (1845).
9. «Видубицький монастир у Києві» (1844).
10. «Михайлівська церква в Переяславі» (1845).
11. «Чигринський дівочий монастир» (1845).
12. «У Києві» (1844).
Пимоненко М.К. (1862–1912) – живописець, майстер побутового жанру, педагог, академік живопису.
З-під пензля Миколи Пимоненка з'являлися картини, які відображали життя і побут українського села, його природу. Жанрові, переважно лірико-оповідні за своїм характером, полотна М. Пимоненка відзначаються винятковою достовірністю, тонким психологізмом та колористикою. Він – автор понад 100 великих полотен, на які зійшла сама Україна.
1. «В похід. Проводи козака» (1902).
2. «Весілля в Київській губернії» (1891).
3. «Збирання сіна в Україні» (1907).
4. «Українська ніч. Побачення» (1905).
5. «Жнива в Україні» (1896).
Васильківський С.І. (1854-1917) - український живописець, пейзажист, баталіст.
Залишив по собі близько трьох з половиною тисяч творів. Впродовж більше ста років твори Васильківського є самобутнім яскравим взірцем глибокого самовираження і високого професіоналізму видатного живописця. В них живе мальовнича Україна. Прагнучи народності змісту зображуваного й оповідності живописної мови, митець не спрощував, а поглиблював структуру образотворення.
1. «Весна в Україні».
2. «Весна в Україні».
3. «Весняний день в Україні» (1883).
4. «Коропів хутір. Харківщина».
5. «Полтавщина. Тихий вечір» (1898).
6. «Український пейзаж».
7. «Полтавщина».
8. «Український пейзаж» (XIX ст.).
9. «Околиці Полтави».
10. «Ярмарок в Полтаві».
11. «Взимку в селі Опішня» (1900).
12. «Хата в Опішні. Україна».
Мурашко О.О. (1875- 1919) - український живописець, педагог і громадський діяч.
Був одним з тих, хто зачинав українське малярство 20 століття з його новітнім образно-пластичним баченням світу. Мурашко віднайшов свою естетику живопису - цільність природи і людини втілилася в кольровому повнозвучні яскравих декоративних фарб. Народжений в Україні, він увібрав у себе багатоголосся її сонячної землі, і творив мистецтво, забарвлене радістю буття.
1. «Український пейзаж» (1896).
2. «На берегах Дніпра».
3. «Вид на Дніпро».
4. «Зима».
5. «Дніпро» (кінець 19 століття).
Куїнджі А.І. (1841-1910) – український живописець-пейзажист і педагог.
Прославився ефектами освітлення, близькими за природою до ілюзорності. Для композицій Архипа Куїнджі характерні панорамність, декоративна звучність колориту, видовищність та певна театральність.
1. «Українська ніч» (1876).
2. «Вечір в Україні».
3. «Дніпро вранці» (1881).
4. «Море. Крим» (1898–1908).
5. «Чумаки біля Маріуполя» (1875).
6. «Місячна ніч на Дніпрі».
Левченко П.О. (1856-1917) – український живописець-пейзажист, графік, майстер інтер'єрних композицій.
Талант П. Левченка носить яскраво виражений ліричний характер, його пейзажі сповнені поетичного почуття, в якому немає ні перебільшень, ні сентиментальності, ні солодкуватості. Чарівність творчості Левченка в його безмежній любові до української природи. Його картини щирі, прості і змістовні.
1. «В Україні» (1907).
2. «Зима. Київ. Вид з вікна».
3. «Софія Київська».
4. «Задвірки Софійського собору в Києві».
5. «В Україні».
Світославський С.І. (1857-1931) - український маляр-пейзажист і карикатурист, родоначальник соціального пейзажу в українському образотворчому мистецтві.
С. Світославський глибоко відчував поезію життя, чарівну красу рідної природи, яку правдиво і тонко умів передати в своїх картинах і етюдах. Його роботи, написані у гармонійній живописній гамі, позначені самобутньою емоційністю. У своїх творах художник оспівує рідну природу у нерозривному зв’язку з життям простої людини. Її присутність завжди відчувається у пейзажах художника; їй присвятив він свій яскравий талант.
1. «Розлив Дніпра на Оболоні» (1900-1903).
2. «Околиця Києва».
3. «Дніпровські пороги» (1885).
4. «Київ в ХІХ столітті» (1870-ті).
5. «Околиця Києва».
6. «Переправа через Дніпро».
Крижицький К.Я. (1858-1911) – український художник, майстер реалістичного пейзажу, педагог, громадський діяч.
К. Крижицький вивчав природу у всій її різноманітності, а особливо ніжною і зворушливою була його любов до природи України, до Дніпра і Києва. У творах, присвячених Києву і рідному Дніпру, художник талановито передав захоплення красою рідних місць, широкими просторами задніпровських далей, що манили його з дитинства. Він невтомно бродив берегами Дніпра, відкриваючи для себе все нові красоти.
1. «Хутір на Дніпрі».
2. «Вечір в Україні».
3. «Вечір в Україні» (1882).
4. «Звенигород» (1895).
Орловський В.Д. (1842-1914) – український живописець-пейзажист, педагог.
З його творчістю пов’язане становлення в нашому мистецтві пейзажу як жанру. У В. Орловського вчилося багато художників із славної генерації українських пейзажистів — С. Васильківський, П. Левченко, М. Беркос та інші. Любов до рідного краю, до його своєрідної й неповторної природи живила творчість художника. В емоційному відтворенні природи в першу чергу випробовувались і згодом брались на озброєння здобутки світового мистецтва.
1. «Український пейзаж з вітряком».
2. «Урожай в Україні» (1880).
3. « Вид в Україні».
4. «Крим. Пейзаж з річкою».
5. «В лугових заростях (Подільська губернія)» (1890).
6. «Кримський літній краєвид».
7. «Український пейзаж (1880-ті).
8. «Околиці Києва. Над Дніпром» (1884).
9. «Український краєвид з рікою».
10. «Український краєвид».
11. «Хутір на Полтавщині» (1879).
12. «Весняний день в Україні».
Беркос М.А. (1861-1919) - український художник-пейзажист.
Основною темою мистецтва художника протягом усього його творчого шляху був український пейзаж, специфічні особливості природи, характер рослинності. М. Беркос любив писати при буйному цвітінні. Сільські вулички з білими будинками і пишними деревами, квітучі поля льону та гречки — його улюблені мотиви.
1. «Мала Данилівка. Парники» (1895).
2. «В'їзд в уїздне місто (Вулиця в Умані)» (1895).
3. «Болото. Село Благодатне».
4. «На хуторі Мала Данилівка».
5. «Мала Данилівка» (1904).
6. «Диканька» (1910).
Бокшай Й.Й. (1891-1975) - український живописець, педагог.
Життя і творчість художника, який створив понад тисячу живописних полотен, нерозривно пов`язані з Ужгородом, де він народився та прожив 56 років. Закарпатський художній музей в Ужгороді названо іменем Йосипа Бокшая.
1. «Ужгородський замок».
2. «Весна на Верховині».
3. «В Карпатах».
4. «Хустський замок».
5. «Панорама Ужгорода».
6. «Рання весна в Карпатах».
Бурачек М.Г. (1871-1942) – український живописець, мистецтвознавець, сценограф, актор, письменник, педагог.
Найбільше художник відомий своїми пейзажами. Картини М. Бурачека відзначаються теплим ліричним настроєм, соковитістю барв, багатством кольору. Він впевнено може бути названий одним з найвидатніших майстрів українського пейзажу. Художник багато їздив по Україні. Немає майже жодної області, де б не писав він свої етюди – на Київщині і Харківщині, на Полтавщині й Поділлі, на Донбасі і під Вінницею, Черніговом і в Криму.
1. «Туруханів острів» (1923).
2. «Восени на Хоролі. Миргород» (1917).
3. «Зима у лісі. Карпати» (1907).
4. «Кам’янець-Подільський. Замок».
5. «Дніпро біля Канева» (1927).
6. «Чернеча гора. Дорога до могили Т.Г. Шевченка. Канів» (1938).