Віртуальні книжкові виставки

У другому виданні наукового збірника друкуються укази, розпорядження Президентів України та закони України щодо вшанування пам`яті українців, знищених у роки Голодомору-геноциду, та засудження і заборони комуністичного тоталітарного режиму. Основу джерельної бази видання формує вибірка з матеріалів архівної кримінальної справи № 475 (судовий № 1-33/2010), яка складається із 331 тому та зберігається в архіві Київського апеляційного суду. До наукового збірника також увійшли окремі матеріали кримінального провадження №22019000000000309 та деякі інші документи.

У книзі детально прослідковано передумови, механізми здійснення та наслідки Голодомору 1932–1933 рр. в Україні, який став однією з найтрагічніших сторінок світової історії. На документальному матеріалі досліджуються злочинні дії керівництва Радянського Союзу, яке застосувало щодо Української СРР безпрецедентний за масштабами терор голодом, поєднуючи його з планомірним винищенням української інтеліґенції та правлячої еліти республіки. Широко висвітлено активізацію національно-визвольного руху в Західній Україні, викликану трагічними подіями 1932–1933 рр. у Наддніпрянщині, та акції збору коштів для до-помоги голодуючим. Проаналізовано роль засобів масової інформації та політичних чинників у донесенні правди про Голодомор в Україні до світової громадськості. Зібрано спогади свідків та жертв Голодомору, які після трагедії перебралися на проживання до Тернопільської області. Наведені документи і матеріали ЦК КП(б)У засвідчують жорстоку політику комуністичного режиму щодо українського села. У додатках подано документи, твори художньої літератури та усної народної творчості, понад 400 світлин, довідкові матеріали тощо, які відображають трагічні сторінки 1932–1933 рр. в історії України.

Науково-меморіальне видання інформативно відтворює причини, обставини, соціально-психологічні та статистично-демографічні наслідки Голодомору-геноциду в Україні. «Е.Г.» має понад тисячу статей, які стосуються персоналій, подій, явищ, термінологічного, історіографічного, меморіально-історичного, демографічного, антропологічного дискурсів Голодомору.

У виданні другому, доповненому опубліковано свідчення очевидців Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років, вчиненого комуністичним тоталітарним режимом, із матеріалів кримінальної справи № 475 (2009 р.) і матеріалів кримінального провадження №22019000000000309 (2019 – 2022 рр.) та свідчення очевидців геноциду українців, вчиненого путінським рашистським режимом у 2022 році. Також публікуються документи, що підтверджують злочини російських режимів проти української нації та Української держави.

1. м. Бердичів, Житомирська обл. Меморіальний пам’ятник жертвам голодомору 1932-1933 рр.

В основі композиції пам’ятника – символічне поєднання двох гранітних плит, на яких викарбувані наступні написи: «Померлим голодною смертю на багатих українських землях» та «Пам’яті жертв геноциду українського народу 1932–1933 років». Центральним елементом композиції виступає фігура жінки на тлі згорьованої України, яка зображена на чорному граніті. Затуливши обличчя, жінка оплакує невинно померлих від голоду. Автор проекту – дизайнер Сергій Слободянюк.

2. м. Бориспіль, Київська обл. Меморіал Жертв Голодомору

3. м. Суми. Пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років.

Пам'ятник жертвам Голодомору в Сумах це образ традиційної української оселі з трисхилою стріхою, від якої зосталося тільки дві стіни (паралельні стели) — біла, що є ознакою колишнього достатку та родючості, і чорна як символ злиднів і відчаю, які приніс комуністичний терор голодом. Посередині хати розташована бронзова людська постать — символічний силует жінки, яка схопилася руками за голову. Жорна з колосками, що лежать під ногами жінки — символічне втілення українського достатку та рясного врожаю, що були конфісковані окупантом. Піраміда на задньому плані символізує вічну пам'ять загиблим від рук російських комуністів. Автори проекту — Олег Прокопчук та І. Абрамов.

4. м. Ізяслав, Хмельницька обл.

Пам’ятний знак і пам’ятна капличка від 22 листопада 2008р. Композиція складається із фігури жінки, яка стоїть на скульптурі із стилізованих людських рук. Поряд – гранітний хрест. Всередині пам’ятної каплички розміщується ще один хрест із дерева. Пам'ятник виготовлено із сплаву міді.

5. селище Глухівці, Вінницька обл. Пам'ятник «Пам'яті жертвам голодомору 1932–1933 рр.».

Бетонна стела з барельєфом, з одного боку - зображення селянки з померлою дитиною на руках, з іншого - зображення колосків у колючому дроті. У Глухівцях голодомор забрав життя 790 людей. Відкритий у 1993 р. Скульптор – О.С. Полянський.

6. м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

Пам'ятний знак , на якому написано «Жертвам Голодомору і політичних репресій». Відкритий у 2008 р. Центральна гранітна стела з заглибленням, що символізує жінку. Поряд – кам'яні жорна та бетонні плити.

1. м. Запоріжжя. Меморіальний пам`ятник жертвам Голодомору.

Його встановили в листопаді 2007 року. Пам`ятник складається з двох основних елементів. Перший - 6-ти метровий мармуровий хрест. На чорному тлі далеко видно контрастний білий мармур. На помості є напис: «Жертвам Голодомору та сталінських репресій». Другий елемент - фігура жінки. У цій фігурі автор зібрав образи всіх матерів України. Погляд приковує колосок пшениці в руках жінки.

2. м. Одеса. Пам’ятний знак, який відкрито 20 листопада 2008 р.

Монумент стоїть на невеликому круглому піднесенні. У статуї немає тильного боку, як у інших пам'ятників. Натомість є сторона «життя» та сторона «смерті». Величезна тріщина, якою розколотий посередині хрест у гранітній брилі, — це символ розколу суспільства, церкви та культури. Ще на пам'ятнику можна побачити рогатку, ворона зі зламаними ногами та перебитим крилом, постоли та злиденну торбу. Це речі померлих людей, які намагалися вкрасти колоски з колгоспних полів, але їх розстріляли. Усередині тріщини – золотий хрест. Автори - І. Стадник, О. Климентьєв.

3. м. Вінниця. Пам'ятник жертвам Голодомору.

Встановлений у 2008 році. це високий монумент білого кольору. У центрі скульптури стоїть жінка зі снопом пшениці в руках. Весь її зовнішній вигляд говорить про неймовірних муках і прикрощі, які їй довелося випробувати. На задньому плані скульптури розміщено дві гранітні стіни у формі полуарки з рифленим закінченням вгорі. На кожній з них написані роки Голодомору. Сам пам`ятник знаходиться на невеликому підвищенні, що нагадує подвійний коло.

4. м. Ніжин, Чернігівська обл. Пам'ятний знак Жертвам Голодомору. Відкрито 20 листопада 2008 р.

Автор – Г. Шмаровоз. Пам'ятник складається з кількох частин: металева конструкція, що символізує вхід до в'язниці з залишками гратів. Перед нею гранітна стела, поділена отвором у вигляді хреста. Між ними висить дзвін. На лівій стелі викарбувані матір з двома знесиленими дітьми.

5. м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область. Пам'ятник жертвам голодомору 1932-1933.

6. м. Київ, Михайлівська площа. Пам’ятний знак жертвам Голодомору 1932-1933 років.

Меморіал було відкрито 12 вересня 1993 року. Символізує собою хрест, матір-берегиню, як символ України, з опущеними від розпачу руками й дитиною на грудях. Стела з сірого граніту стоїть на невисокому гранітному постаменті. В ній висічений отвір у формі широкого хреста, в якому закріплена стилізована постать Богоматері з чорного металу (бронзи). В центрі Богоматері на просвіт вирізаний силует дитини з широко розведеними руками (за принципом канонічної іконної композиції «Богоматір Одигітрія»). У верхній частині стели на камені викарбувано дати «1932, 1933». До підніжжя пам’ятного знаку насипано землю, привезену з усіх областей України та Автономної Республіки Крим.

1. м. Дніпро. Меморіал жертвам політичних репресій і Голодомору.

Відкритий 14 вересня 2008 року. Встановлений на дев’ятому кілометрі Запорізького шосе, яке ще називають «полем скорботи» (У 1930-і й ще на початку 1950-х років тут, на околиці міста, був розташований спеціальний об’єкт НКВС, де ховали розстріляних жертв політичних репресій). Автор – Г. Хачатрян. Композиція вирізана з чотирьох гранітних брил вагою по 10 тонн кожна. Висота пам’ятника – 6,4 метра. Це найвищий в Україні пам'ятник жертвам Голодомору і політичних репресій. Має вигляд знесиленої жінки з померлою дитиною на руках.

2. м. Лубни, Полтавська обл. Курган скорботи.

Відкритий 11 вересня 1993 року. Автор – А. Ігнащенко. На насипному кургані встановлено великий дзвін, що завершується хрестом. До нижнього краю дзвону прикріплені 30 малих дзвонів — від усіх областей України, Президента, Слов'янського центру, Малої Академії народних ремесел м. Івано-Франківська, кіностудії «Укртелефільм», лубенців. На великому дзвоні напис: «Голодомор-1933: коли відходить одна людина — з нею вмирає світ. Коли ж мільйони ідуть в прірву — тоді вмирає вже ціла галактика».

3. м. Харків. Меморіальний комплекс пам'яті Жертв Голодомору.

Вдкрито 19 листопада 2008 р. Меморіальний комплекс розташований на підвищенні. Комплекс складається з музею Голодомора, скульптурної композиції та зовнішніх інформаційних щитів зі світлинами жахіть Голодомору й ксерокопіями документів, зокрема секретних наказів тодішнього керівництва СРСР. Центральне місце комплексу посідає скульптурна композиція заввишки 6 метрів, відлита з бронзи і встановлена на насипному кургані заввишки 10 метрів. Автор О. Рідний постарався передати в бронзі трагічне проникливе втілення відчаю української родини, яка залишилася сам на сам зі смертельним лихом голодної смерті — батько ще продовжує опиратися біді й у розпачі дивиться на північ, а мати, втративши останню надію, здіймає у молитві руки до неба, до них горнеться двійко змучених діток, шукаючи бодай якогось захисту.

4. м. Київ. Національний музей «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні».

Пам'ятник голодомору складається з каплиці «Свічка пам'яті». Висічені в ній віконця-хрести символізують душі українців, померлих за час голоду. Всередині функціонує музей.

5. м. Київ. Національний музей «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні».

Бронзова статуя дівчинки, яка притискає до грудей 5 колосків пшениці. Це нагадування про сумнозвісний закон «п'яти колосків». Також в Меморіалі жертвам голодомору розташовані алея чорних табличок і скульптурна група ангелів.

6. м. Обухів, Київська обл. Меморіальний комплекс.

Встановлений у 2008 році. Автор - А. Гайдамака, П.М. Добровольський. Меморіал являє собою один великий кам’яний Хрест, перед яким знаходиться 35 маленьких. Біля підніжжя встановлено скульптуру дівчинки з колосками. Справа від монументу знаходився дерев’яний млин, що символізував хліборобський характер українців. На жаль, у 2018 році його підпалили невідомі. А зліва височіє арка з двома дзвонами.

1. м. Вашингтон, округ Колумбія, США. «Пшеничне поле» - Меморіал пам'яті жертв Голодомору.

Автор - Л. Курилас. Меморіал є бронзовим барельєфом із зображенням пшеничного поля, колоски якого поступово зникають до кінця композиції, що символізує голод. Пам'ятник оформлений написами українською та англійською мовами, де виражається вшанування пам'яті жертв голоду. Зворотний бік монумента, виконаного з граніту, оформлений мотивами української народної вишивки з робіт В. Кричевського.

2. м. Краків, Польща. Пам’ятний знак «Пам’яті жертв Голодомору в Україні 1932-1933 років».

3. м. Вінніпег, Канада. Пам'ятник жертвам Голодомору.

Відкритий 24 червня 1984 року. Є стелою з чорного мармуру на якій встановлена бронзова плита з фігурами матері і дитини. Внизу є написи — в центрі українською і по боках англійською і французькою мовами. Скульптор — Р. Коваль.

4.м. Буенос-Айрес, Аргентина. Пам’ятна дошка жертвам Голодомору.

5.м. Віндзор, провінція Онтаріо, Канада. Пам’ятник Голодомору в радянській Україні 1932—1933 рр.

Встановлено у 2005 році. Напис: «In memory of over seven million victims of the famine genocide 1932—1933 in Soviet Ukraine, a Stalinist crime against humanity.»

6.м. Едмонтон, провінція Альберта, Канада. Перший у світі пам'ятник жертвам Голодомору 1932-1933 рр.

Було відкрито 23 жовтня 1983 року. Автор – Л. Темертя з Монреаля, мати якої пережила Голодомор. Пам’ятник виконано у формі надірваного кола, що символізує навмисно розірваний життєвий цикл. Зморені руки підняті у спротиві та благають про закінчення тортур. На пам’ятнику міститься напис англійською та французькою мовами: «На вічну пам'ять мільйонам, хто загинув під час голоду-геноциду, спричиненим в Україні радянським режимом у москві у 1932 – 1933 роках. Стіймо на сторожі супроти тиранії, насильства, не людяності».

1. «Мати 1933-го»

: в пшеничному полі на колінах доньки лежить мертва мати, яку пробує розбудити малюк з роздутим від голоду животом.

2. «Діти Голодомору»

: до виснаженої від голоду матері з двома дітьми, що сидять на порозі власного будинку, наближається хлопчик з протягнутим казанцем.

3. «Дорога скорботи»

: голодуючі селяни дивляться у слід підводі з трупами, які везуть на поховання.

4. «Останній шлях»

: худий від голоду хлопець, під спостереженням односельців, тягне через село на візку померлого.

Його книга «Україна - 1933: кулінарна книга. Пам’ять людська» - це зібрані свідчення очевидців у селах одного лише Буринського району Сумської області. Але кожен спогад, кожна з 89 авторських гравюр, кожен документ – показує нам трагедію, якої світ ще не знав. М. Бондаренко казав - «Є голод через неврожай, є через безгосподарність, але те, що було у 1932-1933 роках, інакше, як Голодомором, геноцидом проти українців назвати не можна. Адже в людей просто забирали останні шматки, останні крихти їжі. Люди не розуміли, за що їх так мучили».

Автор книги, збираючи факти, не їздив в експедиції, адже, за його словами, «чужому про таке не казали», він просто жив поміж селян, говорив з ними і створював спочатку свої гравюри, а згодом вирішив написати книгу спогадів очевидців про ті часи. Це книга, в якій зібрані «кулінарні рецепти» голодуючих селян 1932-1933 рр. В ній зображено та написано про «унікальні страви» з мертвих тварин, зі свійських котів, описано процес приготування «смачних» коржиків з котиків верболозу, і маторжаників з сережок ліщини тощо.

1. М.В. Прокопенко «Голодомор».

2. В. Цимбал «Рік 1933».

Розпочата 1933 року і вперше представлена в 1936 році, вважається першою картиною на тему Голодомору. Під час її першого експонування в 1936 році в Буенос-Айресі вона викликала резонанс — прихильники комунізму протестували під дверима галереї. Картина вважається вершиною досягнень митця в поєднанні глибокого історіософського змісту зі зрілою мистецькою формою. 21 лютого 2020 року у Генеральному консульстві України в Нью-Йорку відбулася урочиста церемонія передання, під час якої Генеральний консул України Олексій Голубов прийняв картину, створену 1936 року, від Президента УВАН Альберта Кіпи. Згодом картину доставили до Музею Голодомору.

3. О. Шупляк «Голодомор».

Створена в 2015 році. Це робота із категорії «Двовзори», як називає серію сам художник, тобто картина з подвійним змістом. Картини цієї серії цікаві тим, що окремі самостійні деталі-малюнки в майстерному поєднанні автором перетворюються в цілковито інше об’ємне зображення. Наприклад, сільська хата, дерева, людські постаті перетворюються в обличчя Тараса Шевченка чи Івана Франка. Або, як у цій картині, – звичайні колоски утворюють зображення згорьованих облич матері і дитини, жертв Голодомору.

4. С. Налепинська-Бойчук (1884 - 1937). Гравюра «Голод»

На ній зображено жінку та пʼятьох голодних дітей, двоє з яких вже починають пухнути від голоду. Жінка у центрі гравюри знову в образі Богородиці схиляється над неприродньо худою дитиною, обіймаючи її однією рукою, ніби намагаючись захистити. Атмосферу голоду та відсутності будь-якої їжі підкреслюють пусті вагони, кошик та ящики.

5. В.О. Франчук Фрагмент триптиху «Гарячий попіл».

Твори з циклу «Розгойдані дзвони пам’яті» є спробою передати трагічні сторінки голодоморів 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 років мовою мистецтва крізь призму бачення митця. Сюжети творів базуються на спогадах матері Валерія Олександровича Марії Броніславівни Франчук-Кобилянської, яка пережила усі три голодомори в Україні.

6. П.Г. Савчин «Голод 1933».

П. Савчин, уродженець Львівщини, художником став у 75-річному віці. Останні п’ять років життя, уже смертельно хворий, повністю присвятив розкриттю теми злочинів радянського тоталітаризму: Голодомору, концтаборів, депортацій.

Життя, що згасло, свічка не продовжить

І не відродить ту останню мить,

Яка ввібрала стогін перероджень

Багатих літ і злидні лихоліть.

Судьба картає, крає і карається

На схилах днів, коли на схилі літ

Ховає дід під подушку окрайця,

Немовби шрам – глибокий смерті слід.

Його дитинства радість рукотворна

І благодатна як сама земля,

Вросла у землю полиново чорну.

Дарма її гукати звідтіля.

Старий як світ, давно чекає стрічі

Із болем, що весь вік переорав,

Запалює над світом чорні свічі

На спомин незворотних переправ.

Три колоски - пророщене життя,

відібране, знівечене катами.

Тіло живе, душа у небуття

вже відлетіла і немає з нами.

Кістками голими вкривалася земля

і кров’ю свого рідного народу.

Відлуння смерті доносилося здаля,

ми не скорилися, ми любимо свободу!

А свічка догорає на вікні

і в пам’яті карбує ту хвилину.

Ті чорні дні, голодні та сумні,

як розпинали рідну Україну!

У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік,

Наші ноги розпухлі узули

В кирзаки-різаки у той рік.

У той рік мати рідну дитину

Клала в яму, копнувши під бік,

Без труни, загорнувши в ряднину…

А на ранок – помер чоловік.

У той рік і гілля, і коріння –

Все трощив буревій навкруги…

І стоїть ще й тепер Україна,

Як скорботна німа край могил.

Я несу в своїх долонях свічку,

Свічку пам’яті про втрачених людей,

Про жадані колоски пшениці,

Які з страхом притискали до грудей.

Хай горить вона і не згасає,

Свічка болю, як гірка сльоза,

Знов минуле в вічність промовляє,

Голос правди лине в небеса.

Реквієм немов молитва ллється,

Плаче свічка, як жива душа,

Чорні тіні стукають у серце,

І зникає вічності межа.

Свічка пам’яті уже не згасне,

Доки очі дивляться на нас,

Очі тих, хто згинув передчасно,

Їх ніколи не забуде час.

Хай небу кожна вклониться людина,

Закарбувавши цей страшний урок,

Палають свічки, впавши на коліна,

І молиться пшеничний колосок.