- Перегляди: 448
Мова – запорука iснування народу. Захищаючи рiдну мову, ти захищаєш свiй народ, його гiднiсть, його право на iснування, право на майбутнє. Не ухиляйся вiд цiєї боротьби… Це наш iсторичний обов’язок, виправдання нашого перебування на цьому свiтi (В. Іванишин).
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
С. Воробкевич
21 лютого у світі відзначають Міжнародний день рідної мови. В Україні це свято відзначають з 2002 року.
Конституція України : чинне законодавство станом на 30 січня 2017 р.: відповідає офіц. текстові.—К.: Алерта, 2017. —96 с.
Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Український правопис: схвал. Постановою Каб. Міністрів України № 437 від 22 травня 2019 року: репринтне видання.-Х.: Право, 2019.-292 с.
Мовні питання в Україні. 1917-2000: документи і матеріали/укл. Ю.Ф. Прадід.-Сімферополь: Доля, 2003.-288 с.
У збірнику вміщені документи і матеріали, що стосуються розв'язання мовних проблем в Україні з 1917 по 2000 рік; про діяльність Центральної ради, гетьманату, директорії, ЦВК, РКН УСРР та інш.
Іванишин В., Радевич-Винницький Я.
Мова і нація: тези про місце і роль мови в національному відродженні України.-Дрогобич: Відродження, 1994.-218 c.
Пропонована праця в лаконiчнiй формi тез широко висвiтлює мовознавчу проблематику, пов'язану iз суттю, роллю та функцiонуванням мови в суспiльствi, розкриває механiзм денацiоналiзацiї народу на мовному грунтi, подає науковий матерiал, необхiдний кожному громадяниновi для вироблення мовознавчого свiтогляду, належного ставлення до рiдної та iнших мов. Вона допоможе читачевi визначити своє мiсце в боротьбi за утвердження української мови, за нацiональне вiдродження.
Косів М.В.
Двоязичіє чи без’язичіє? Публіцистичні статті та нариси.-Львів: Логос, 1998.- 236 с.
У назві цієї книжки – одне з найвирішальніших питань сучасної української історії. Введення офіційного «двоязичія» в Україні означало б не що інше, як остаточне витіснення української мови з усіх сфер суспільного життя. А зросійщення України – це знову не що інше , як відкриття можливості її «злиття» з Росією на правах «малоросійської» губернії. Чи може бути щось страшнішого для кожного українця від цієї перспективи? Адже це б означало навічно втратити Батьківщину. Проти цього автор і веде боротьбу своєю книжкою.
Кожевніков В.
Сувора розмова про "язик" і мову: громадсько-політичне видання.-К.: Панмедіа, 2014.-64 с.
У брошурі аналізуються деякі гострі аспекти мовної політики в Україні, формуються вимоги до варіантів розв’язання мовного питання в світлі української національної ідеї, на численних прикладах засвідчено переваги української мови над російською і обґрунтовано думку про недоцільність і навіть шкідливість вивчення російської мови українцями. Викладено цікавий досвід автора щодо власного повернення до української мови. Доведено, що всі культурні російськомовні громадяни неодмінно повинні знати українську мову, бо вона – первинна. Українці, прочитавши цю брошуру, навчаться берегти рідну мову і захищати її від чужомовних зайд, неуків, невігласів і зрозуміють, що Путін не пішов би на нас війною, якби ми не розмовляли російською мовою.
Коваль А.
Слово про слово.-К.: Радянська школа, 1986.-384 с.
В цій книжці розкривається походження і значення великої кількості окремих слів та висловів, переважно іншомовного походження, піднімаються питання правильного слововживання у різноманітних ситуаціях. Вона – не лише довідник, хоч багатьом може послужити саме так. Книжка призначена для читання, і читати її можна, починаючи з будь-якого місця, бо розділи її «замкнені», незалежні, хоча при послідовному читанні картина, яка зветься слово, буде значно виразнішою. Взірцем для автора послужили як нові, так і дуже давні зразки: колись укладалися такі собі своєрідні «читанки», в яких були і розповіді про подорожі, і перекази легенд, і переклади тогочасних художніх творів, і навіть рецепти. Кожна така книжка була своєрідною «мікробібліотекою».
Сокіл Б.М.
Вчимося розмовляти українською: посібник.-Львів: Вид. центр ЛНУ, 2004.-95 с.
Посібник з практичного мовлення. Мета посібника – навчальна. Діалоги розраховані на вивчення активної краєзнавчої лексики. Лексичний матеріал посібника ілюстрований малюнками.
Пазяк О.М., Кисіль Г.Г.
Українська мова і культура мовлення: навчальний посібник.–К: Вища школа, 1995.–238 с.
На основі шкільної та вузівської програм з української мови розглянуто вузлові проблеми, пов’язані з культурою мовлення. Особливу увагу звернено на складнощі в усному та писемному мовленні. Крім відомостей з орфоепії, орфографії, граматики та пунктуації подаються пояснення до деяких складних стилістичних явищ української мови, з якими стикаються мовники.
Великий тлумачний словник сучасної української мови/ уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел.-К.;Ірпінь: ВТФ Перун, 2009.-1736 с.
Великий тлумачний словник сучасної української мови є універсальним довідником із сучасної української мови. В ньому об'єднано академічну повноту мовної лексики з лаконічною формою однотомного видання. Словник містить близько 250 тис. слів і словосполучень, у тому числі й ті, що увійшли в українську літературну мову впродовж останнього десятиліття. Окрім загальновживаних слів, у словнику наводяться основні терміни сучасної науки і техніки, а також слова, що визначають явища і реалії виробничого, культурного і побутового життя. Новим для тлумачних словників є введення в деякі статті енциклопедичних довідок.
Токарська А.С., Кочан І.М.
Культура фахового мовлення правника: навчальний посібник.—Львів: Світ, 2003.—312 с.
Посібник присвячений актуальним питанням підвищення культури фахового мовлення юристів, утвердженню усіх типів норм сучасної української літературної мови на практиці. Видання покликане сприяти удосконаленню професійного рівня мовленнєвої діяльності правників.
Зубков М.Г.
Сучасна українська ділова мова: підручник.-Х.: СПД ФО Співак Т.К., 2007.-445 с.
Підручник містить характеристику функціональних стилів сучасної української літературної мови. Наведено типові зразки рукописних до- кументів, їх класифікацію, складові та вимога до укладання.
Пономарів О.
Культура слова: мовностилістичні поради: навчальний посібник.-К.: Либідь, 2001.-240 с.
У посібнику даються поради щодо вибору слів, вимовних, наголосових та морфологічних варіантів, синтаксичних конструкцій для найкращого висловлення думки в різних стилях української літературної мови. Рекомендації автора ґрунтуються на мовному досвіді українського народу, відбитому в творах класичного та сучасного письменства.
Українська мова за професійним спрямуванням: навчальний посібник/ за ред. проф. М. П. Гетьманчука.-Львів: ЛьвДУВС, 2016. -336 с.
Видання підготовлено відповідно до типової програми дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)», затвердженої наказом МОН України від 21.12.2009 № 1150. Матеріал структуровано згідно з кредитно-модульною системою організації навчального процесу. Система вправ і завдань допоможе майбутнім фахівцям набути вмінь і навиків професійного спілкування на граматичному, лексичному, стилістичному рівнях. Після кожного розділу вміщено питання для самоконтролю, які сприятимуть закріпленню вивченого.
Токарська А.С., Кочан І.М.
Українська мова фахового спрямування для юристів: підручник.—К.: Знання, 2008.—414c.
У підручнику висвітлено основні питання української мови фахового спрямування через призму мовних норм, що сприятиме підвищенню культури мовлення юристів, поглибить їх знання рідної мови. Проаналізовано всі типи норм сучасної мови на практиці, використання усталених термінів, що характеризують професійні ситуації у галузі правоохоронної діяльності.
Міненко О.В.
Українська мова (за професійним спрямуванням): навчальний посібник. Видавник: Черкаси.: ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля НУЦЗ України, 2019.- 152 c.
У посібнику подано теоретичний і практичний матеріал, що стосується різних аспектів професійного спілкування, мовного й ділового етикету,Ю значення української мови в житті суспільства, особливостей розвитку мовної системи.
Стех М.Р.
Як зберегти і розвивати українську мову//Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика.-К., 2003.-С. 21.
Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика.-К., 2003.-284 c.
Видання присвячене Міжнародному конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Розглядаються погляди науковців та літераторів на пропагування української мови, представлені статті з різних джерел, де висловлюються думки щодо поліпшення стану української мови в державі та суспільстві тощо.
Про український правопис і проблеми мови: збірник доповідей.-Нью-Йорк-Львів: Наукове Товариство, 1997.-236 с.
Обговорено стан функціонування в Україні української мови як державної, проблеми термінології і термінологічних словників, надмірне вживання чужомовних слів; проблеми, пов’язані з мовною політикою в Україні.
Рябченко В.І.
Мова як засіб творення соціальної дійсності: світоглядно-просвітницьке видання.–К.: Фітосоціоцентр, 2011.–245 с.
У цій публікації всебічно обґрунтовується необхідність українізації соціального простору України, що є запорукою успішної розбудови її Державності. Доводиться, що україномовність у поєднанні з російськомовністю чи без неї зміцнює Українську Державу, а російськомовніть без україномовності підриває її конструкції. Через підміну української мови російською протягом декількох століть здійснювалась й продовжується нині потужна експансія гуманітарної сфери України, а також асиміляція українського етносу Росією. Для збереження Української Державності від поглинання та заради розбудови рівноправних відносин між Росією й Україною в цьому сенсі має бути досягнутий паритет, який би дозволяв захищати українську мову від дискримінації як на території Росії, так і в російськомовних анклавах України.