"Космічна нерозгаданість віків..." - До Дня української писемності та мови

Головним ідентифікатором кожної нації є її мова. Це своєрідний код, у якому поєднані між собою історія народу, світоглядна позиція, культурний, духовний, інтелектуальний результат еволюції етносу. У світовій історії жодна мова не зазнала такого страшного нищення, як українська. До цього часу триває боротьба українського народу не лише за збереження державності та незалежності України, а й за мову. Популярність української мови зростає з кожним днем завдяки стійкості, сміливості і героїзму нашого народу, який веде одвічну боротьбу за свою національну самобутність, і продовжує вести запеклий бій з окупантами, що прийшли на рідну землю. Сьогодні глибоке усвідомлення державотворчої ролі своєї культури та мови, захист географічних, ідеологічних та мовних кордонів поставило нашу націю на п'єдестал, вартий поваги й наслідування. До Дня української писемності та мови пропонуємо переглянути виставку, у якій висвітлюються питання мовного лінгвоциду, наведені приклади унікальності та милозвучності рідної мови, а також зібрано низку цікавих фактів про українську мову.

Мова – коштовний скарб народу.

1784 - Повна заборона початкової освіти українською мовою.

1786 – Синод наказує карати студентів та звільняти вчителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови.

1847 – Розгром Кирило-Мефодіївського товариства та посилення жорсткого переслідування української мови, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова.

1862 - Закрито українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу «Основа».

1863 – Валуєвський циркуляр. Таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії П. Валуєва до територіальних цензурних комітетів, в якому наказувалося призупинити видання значної частини книг, написаних «малоросійською», тобто українською мовою. Згідно з указом заборонялась публікація релігійних, навчальних і освітніх книг, однак дозволялась публікація художньої літератури. Мотивом до видання циркуляру стали підозри царської влади, що публікації книг українською мовою стимулюють зростання сепаратистських, пропольських та антицарських настроїв.

1876 - Емський указ. Дію Валуєвського циркуляра було закріплено і розширено шляхом видання імператором Олександром II Емського указу, згідно з яким видання творів українською мовою заборонялося практично повністю. Заборонялося ввозити українські книги з-за кордону, підписувати українські тексти під нотами, заборонлися українські вистави. Хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню «Дощик» французькою мовою.

Особливість нашої абетки починається з Ангела, а закінчується Янголом. Від А до Я: від ангела до янгола. Вони захищають нашу абетку і мову на всіх етапах нашої історії. Такого нема в жодної нації. ©І.Малкович

- Перші слова українською мовою були записані у 448 р н.е. візантійським істориком Пріском Панікійським. Він записав слова «мед» і «страва».

- У сучасній українській мові налічується понад 250 тисяч слів. «Тлумачний словник української мови» містить 165 тисяч слів, тоді як в «Українському лексиконі кінця XVIII-початку XXI ст.: словник-індекс у 3-х томах» наведено близько 300 тисяч слів. Якщо брати до уваги говірки, діалекти, словники професійних термінів, історичні та термінологічні словники, то обсяг лексикону сягне мільйона слів. Мова дуже гнучка і на практиці завжди є слова, що на потрапили у жоден словник.

- Українська мова має найбільше спільної лексики з білоруською, польською та сербською мовами.

- Деякі лінгвісти зараховують українську до найдавніших зі слов'янських мов. За деякими версіями, українська сформувалася приблизно в 9-4 тисячолітті до н.е.

- Іменники в українській мають цілих 7 відмінків, бо, на відміну від споріднених мов, у нас також є кличний відмінок.

- Слова, що починаються в українській мові з літери «П» є найчисельнішими, в той час коли з літери Ф» починається дуже мала кількість слів (не враховуючи літеру «И» і м'який знак).

- Перший український буквар вийшов у Львові в 1574 році. До наших часів зберігся лише один зразок з цієї партії. Зараз він зберігається в бібліотеці Гарварду.

- Українська мова багата на синоніми. Так, у слова «горизонт» 12 синонімів, а у слова «бити» - аж 45.

Мабуть, жоден інший регіон не може похизуватися таким масивом незвичних та дуже колоритних словечок, як Закарпаття. Так, «гризачка» - це…кавун, а не пес, що подер штани. Словом «мацур» на Закарпатті називають пухнастого домашнього улюбленця – кота. А ось «погар» - це…келих. На прогулянку можна вийти з «цімборкою» - подругою, дівчиною. На городі вирощують «крумплі» (картоплю) та «парадички» (помідори), а також папшойю або тенгерицю (кукурудзу). Будучи на Закарпатті, не забудьте взяти «шіріньовку» (парасольку) в похмуру погоду. Також, коли прохолодно, варто одягнути «рехлик» (піджак).

Донеччина теж має свої, не менш колоритні слова. На зиму тут заготовляють «купорки» - домашню консервацію (закрутки). А от біля тротуарів у жителів Донеччини знаходяться «бровки» - бордюри. Смачний і ситний перекус, який беруть з собою на роботу чи в школу тут називають «тормозок». Зазвичай, він складається з бутербродів, варених яєць та свіжих овочів. Але тут все залежить від особистих вподобань.

Харківщина теж може похизуватися своїми словесними особливостями. Одяг харків’яни розміщують на «тремпель», інакше кажучи, вішак. А ось «сявками» місцеві жителі називають хуліганів. «Змійкою» в регіоні величають блискавку (застібку).

Колоритність Одещини відрізняє її від інших регіонів дуже особливими висловами та емоційністю. Не потрібно доводити одеситам, що вони використовують діалектизми. Повірте, Вас переконають в тому, що це просто одеська мова. Отже, слово «фармазон» означає…ні, не ліки. Так на Одещині називають хронічного брехуна. От приватно перевезти що завгодно тут зможе «каструльщик». А «рачками» жителі морського узбережжя називають креветки.

Галичина також багата на «смачні» діалектизми. Стіл вони застеляють «обрусом» (скатертиною), на ноги взувають «мешти» (взуття), а гостям подають «пляцки» (це не корж чи сухарик, що не вдався, це особливий багатошаровий виріб, пиріг, торт, з начинками різного роду, кремами, часто прямокутної форми). «Шпацерують» (прогулюються), зазвичай, по вулиці з коліжанкою (подругою), на «рантку» ходять з «фраєром» (на побачення з молодим, неодруженим хлопцем). Також галичани дуже люблять різного роду «дефіляди» - урочисті зібрання на честь якоїсь події. На Вербну неділю до церквий йдуть святити «баськи» - вербові котики, а навесні прилітають «бузьки» - лелеки. Зранку в селі всіх будить «когут» - півень, а начинка в пиріжках з «румбамбару» - ревіню. «Пироги» (вареники) ліплять з сиром та картоплею, а в гості приходить «вуйко» - дядько.

Віртуальні книжкові виставки

Новини бібліотеки

Віртуальні книжкові виставки

Новини бібліотеки

Цікаві факти про українську мову

У різних регіонах України є свої цікаві слова, що є характерним для певного територіального або соціального діалекту (діалектизми).