- Перегляди: 168
Всесвітній день біженців проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 2000 році відзначається щороку 20 червня. Щороку він відзначається різноманітними подіями в багатьох країнах світу на підтримку біженців. З початку повномасштабної агресії рф проти України понад 5 мільйонів українців були змушені покинути свої домівки та виїхати за кордон. Сповідуючи принципи, проголошені Конвенцією про статус біженців, європейські країни прийняли громадян України та внесли зміни у національне законодавством своїх країн, щоб надати можливість біженцям з України реалізуватися у цей не легкий для них час. Рятуючи своє життя та життя власних дітей від війн, голоду, руїн та переслідувань, люди різних національностей, різних рас та віросповідань, змушені покидати рідну домівку у пошуках іншого дому… Всесвітній день біженців – це нагода викликати у громадськості співчуття та розуміння їхньої біди та визнати їхню стійкість у відбудові свого життя.
Біженці - це матері, батьки, сестри, брати, діти з тими ж надіями та амбіціями, що і ми, за винятком того, що поворот долі пов'язав їхнє життя до глобальної біженської кризи небаченими масштабами…
© Халед Госсейні
Карпа І.
Я (не) знаю, як про це писати: збірка оповідань та есеїв
Влітку 2022-го року Ірена Карпа, попередньо проконсультувавшись із психологинею Ларисою Волошиною, започаткувала онлайн-курс, метою якого було допомогти учасницям пройти крізь пережитий біль через власноруч написані історії. На тому курсі студентки, з якими працювала Ірена, не тільки ділилися пережитим під час російського повномасштабного вторгнення, а й на основі реальних подій писали оповідання та есеї, які вразять вас до глибини душі. Про цю книжку Ірена розповідає як про надзвичайно важливу: тут немає текстів професійних письменниць – тільки думки та пережитий досвід звичайних жінок у надзвичайних ситуаціях. Завдяки цьому матеріали збірки струменять надзвичайною щирістю, адже фіксують реальні події, проговорюють справжній, а не художньо вигаданий біль, виплескують гнів та ненависть… Тут ви знайдете тексти багатьох авторок-учасниць курсу, серед яких А. Нарольська, І. Шмигельська, М. Карапата, О.Левчук, Н.Крайнюк, Н. Ремез, Н. Ревчук та багато інших.
Телипська О.
Бігти не можна залишитися. Історії українських біженців у власній країні
Герої цієї книги — люди, що отримали, офіційно чи ні, статус ВПО (внутрішньо переміщені особи), стали біженцями у власній країні. Перед кожним з них постало питання: «бігти не можна залишитись». І якщо з тим, де ставити кому, вони визначились, то питання — коли ставити цю кому, що перед цим треба прожити, як наважитись, що відпустити, і втратити… — окрема історія. Дехто з них відчув себе біженцем на один місяць, а дехто уже двічі пакував усе своє життя в один рюкзак, і біг…, біг…, біг…, і досі не може збагнути — скільки ще бігти? Не знає де взяти сили на нову дистанцію, не стільки фізичну, як моральну. Хтось на новому місці розпочав активну діяльність, а хтось завмер і не знає — як, куди та для чого рухатись далі…
Телипська О.
Де ти? Місто, країна. Історії українців, які через війну вимушені були шукати прихистку за кордоном
Спогади про рідну домівку, про рідне місто, вулиці, про близьких людей, про… У кожного героя, героїні свої спогади, які допомагають, а часом заважають жити новим життям там, за кордоном. Жити в статусі прохача тимчасового прихистку в Німеччині, Ірландії, Великобританії, Ізраїлі, по всьому світу. Тепер життя кожного з них наповнюється новими досвідами, що в недалекому майбутньому стануть новими спогадами.
Пападопулос Р.
У чужому домі. Травма вимушеного переміщення: шлях до розуміння і одужання / перекл. Бодак І., Яцюк Н.
З науковою точністю та чутливістю автор досліджує досвід людей, які змушені залишити свої домівки у пошуках безпеки. У цій книжці він кидає виклик усім стереотипам про вимушене переміщення і відтворює його історичний та культурний контексти. Опираючись на людський досвід, автор занурюється у ключові поняття теми: дім, ідентичність, ностальгійна дезорієнтація, травма тощо. Завершує книгу Пападопулос практичними порадами для тих, хто працює із вимушено переміщеними особами, або сам опинився у цих непростих умовах.
Ґратц А.
Біженець: роман
У цій книжці, що зібрала чимало літературних нагород, автор пропонує читачам історії трьох різних дітей. Вони засновані на реальних подіях і розділені у часі та просторі, але об’єднані необхідністю залишити звичне життя у рідному домі і намаганням вижити на чужині, не втративши себе. Родина Йозефа у 1938 році змушена тікати з нацистської Німеччини після подій Кришталевої ночі та піврічного ув’язнення батька в концтаборі Дахау. Сім’я Ізабель у 1994 році разом із сусідами відпливає з Куби до США на невеликому саморобному човні, ризикуючи загинути від безлічі небезпек у відкритому океані. Махмуд із близькими у 2015 році залишає Сирію після бомбардування рідного Алеппо і перетинає морем та суходолом майже всю Європу, щоб отримати шанс на мирне життя. Кожен із них щось втрачає на своєму шляху, та в кінці доля химерно переплітає ці три історії у спільному фіналі.
Кузнєцова Є.
Драбина: роман
Роман розповідає про вимушених переселенців під час повномасштабної війни. У центрі оповіді — українська родина, яка опиняється в іспанському містечку. Головний герой — успішний програміст Толік, який щойно купив там будинок, втіливши мрію свого життя. Тепер до нього поселяються мати, дядько, тітка, сестра з подругою, свекруха, невістка та далека родичка.
Кауфманн Дж.
Кравчиня з Парижа: роман
У Рози Кусстатчер своя модна імперія. З будь-якої людини вона може зробити зірку — у неї талант підбирати ідеальний одяг. Але сьогодні впевненість Рози випаровується, адже ввечері на неї чекає найголовніша зустріч її життя. Заледве поєднуючи сукню із правильним відтінком помади, вона починає розповідати свою історію. Від італійського села до фантастичного успіху в Нью-Йорку. Від фашистської окупації до ризикованої нічної втечі. Від розбитого серця у Швейцарії до кохання в Парижі. Її шлях — це постійна втеча від чогось і найболючіше — від самої себе. Та сьогодні їй втекти не вдасться. «Кравчиня з Парижа» — це захопливий дебютний роман, який переноситиме читачів із країни в країну, щоб провести крізь відверту і драматичну історію життя Рози Кусстатчер. Історію втечі, болю і великого кохання. Цікава й насичена драматичними подіями історія про жінку, яка змогла вирватися із фашистської Італії і не просто вижила, а ще й досягла успіху.
Абоньї М.Н.
Голуби злітають: роман
Досвід вимушеної еміграції, фактично вигнання, який пережила родина Кочиш, і досвід воєнної евакуації, досвід біженців, які переживають просто тут і зараз одноплемінники Кочишів. Якщо вірити роману «Голуби злітають», ці досвіди наскільки якісно різні, що можуть конфліктувати тільки між собою.
Ганссон К.
Штайнгоф: роман
Вторгнення радянської армії 1956 року (придушення Угорського повстання) зробило біженцями майже 200 000 угорців. Героїня книги, молода вчителька, рятуючи школярок, переводить їх через гори в безпечну Австрію, де згодом сама намагається почати нове життя. Але пережите не відпускає так просто, новий дім і добробут не дають відчуття безпеки, тільки посилюють відчуженість і змушують знову втікати — від дійсності до спогадів, вигадок і марень, що заповнюють раптову порожнечу. Тільки любов, щирість і розуміння дають надію на повернення — до себе й додому.
Госсейні Х.
Молитва морю: збірка
Це спроба автора привернути увагу суспільства до величезної кількості біженців, які загинули в морі. Книга написана у формі листа-спогадів батька про подорож та стосунки з його сином, Айланом Курді.(Айлан Курді – сирійський 3-річний хлопчик, біженець курдського походження. Трагічно загинув разом із кількома родичами 2 вересня 2015 року, при спробі сім'ї перетнути Середземне море)
Ремарк Е.М.
Люби ближнього твого: роман
Молодий Людвіг Карен і цинічний Йозеф Штайнер вимушені тікати з нацистської Німеччини – війна забрала в них усе: батьківщину, минуле, майбутнє та бодай якісь перспективи. Через відсутність документів Людвіг потрапляє до в’язниці, де й знайомиться з Йозефом. Разом вони об'єднуються й, переслідувані негараздами, намагаються пристосуватися до свого нового місця в житті. Адже що їм ще лишається, як чіплятися за свої мрії та надії, коли в них самих не лишилося нічого… Це важка та болісна історія двох незнайомців, яких обставини перетворили на біженців.
Фінк І.
Подорож: роман
Подорож у назві цієї книжки — евфемізм, бо занадто складно героїні прямо назвати те, що довелося пережити: вигнання? втеча? порятунок? Ця історія могла би бути документальною, але чи є вона такою, чи ні — це нічого не міняє для книги Іди Фінк. Ідеться тут про типову єврейську подорож на межі життя і смерті — подорож позачасову, але водночас детально конкретизовану в добі Другої світової. Проте ця типовість — моторошна, бо подано її засобами підкреслено спокійного «постмонологу» однієї з дівчат-сестер, котрі переживши карколомні й виснажливі перипетії арештів, примусових робіт, маскувань, переслідувань і втеч у нацистській Німеччині, все-таки витримали і вижили.
Тхюї К.
Ru: роман
Багатьом із нас про В’єтнам майже нічого не відомо — хіба що ми знаємо кілька в’єтнамських ресторанів, де смачно готують, або ж бачили американські фільми про нескінченну криваву війну. Але ХТО вони — головні герої цього маловідомого конфлікту? Кім Тхюї — одна з цих «людей із човна», які втекли з пекла, щоб знайти порятунок в іншому білому краї. І невеличкими оповідями, історійками, афоризмами вона помалу малює образ квебекської пані з в’єтнамським акцентом, якій вдалося (чи, радше, яка мусила) пристосуватися до вторгнення комуністів, вижити у переповненому таборі для біженців, навчитися західному способу життя і, зрештою, звикнути до материнства. Через поетичність і гумор читати цю книжку — суцільне задоволення. Французькою RU означає «струмочок», у переносному значенні «витікання, потік, циркуляція» (сліз, крові, грошей) (Le Robert historique). В’єтнамською RU означає «колискова», «колисати». І це досконала назва для цього сильного роману.
Уґрешич Д.
Музей безумовної капітуляції: роман
Пронизлива розповідь про еміграцію, в якій екзиль (вигнання) стає зручною лінзою для погляду на власну біографію та країну. Інтелектуалка найвищої проби, Дубравка Уґрешич конструює роман-колаж, що починається в берлінському зоопарку й закінчується в берлінському фітнес-центрі. Але поміж цими точками – наче в сімейному фотоальбомі – з’являються і зникають обличчя, проростає болісна туга за батьківщиною, розриваються бомби нової війни, а в автовідповідачі звучить сумний голос старенької мами, чиї риси з роками лірична героїня все частіше впізнає в собі. А разом з нею й читач починає віднаходити і згадувати у своїй біографії схожі паралелі й сюжети, раптово сам стає героєм власного автобіографічного роману. На такий ефект здатна тільки по-справжньому велика література.
Бержерон К.
Скрипка Спіріт Лейку: роман
З початком Першої світової на території Канади всі мешканці, хто походив із країн що виступили на боці Німеччини проти Британії (чиїм домініоном була Канада), були інтерновані у спеціальні табори на північному сході. Українці як піддані Австро-Угорщини були серед небажаних зайд. Герої роману — українці, що тікають від війни на Галичині до Канади, а опиняються в таборі «Спіріт Лейк».
Гербіш Н.
Яблука війни
Щемка, зворушлива й багатогранна книжка Надійки Гербіш «Яблука війни» порушує одразу кілька важливих і водночас нелегких тем — вимушеної еміграції, поразки у визвольній війні, посттравматичного розладу, стосунків у сім’ї й того, як дитина переживає негаразди в родині. Попри серйозність проблематики, письменниці вдається створити відчуття домашнього затишку, тепла й очікування змін на краще, які неодмінно прийдуть.