Після поранень, реабілітації та сумнівів за кермо: історії випускників Безбар’єрної автошколи

Автомобіль повільно виїжджає з подвір'я сервісного центру. За кермом молодий чоловік, який ще кілька років тому навіть не уявляв, що цей момент стане для нього настільки важливим. Руки міцно тримають кермо, рухи спокійні й виважені. Поворот, дзеркала, покажчик, виїзд на жваву львівську вулицю. За кілька хвилин невпевненість остаточно зникає – автомобіль легко вливається у міський потік.

Менше ніж за годину цей маршрут завершиться не просто успішно складеним практичним іспитом. У руках водія буде документ, який означає значно більше, ніж право керувати автомобілем. Для цього юнака – це ще один крок до незалежності. 

Саме так завершилося навчання для трьох випускників Безбар'єрної автошколи, яка працює на базі Львівського державного університету внутрішніх справ. Практичний іспит вони склали успішно й отримали водійські посвідчення.

Документи новим водіям вручив проректор ЛьвДУВС Сергій Писаревський, який привітав випускників із важливим етапом у житті та побажав їм безпечних доріг і впевненості за кермом.

Для львів'янки Оксани Шегедин посвідчення водія стало здійсненням давньої мрії.

Сьогодні їй 33 роки. Вона працює вчителькою польської мови, зараз – у декретній відпустці. Але багато років тому її життя різко змінила важка хвороба.

 «У 17 років я захворіла і мені довелося наново вчитися ходити. Зараз пересуваюся з тростиною, тому довго сумнівалася, чи взагалі зможу керувати автомобілем. Був момент, коли мені здавалося, що ця мрія вже недосяжна», – розповідає Оксана.

Про Безбар'єрну автошколу вона дізналася, шукаючи інформацію в інтернеті.

Теоретичний і практичний іспити жінка склала з першої спроби. Каже, найважчим було не навчитися керувати автомобілем, а повірити у власні сили.

«На першому занятті ми одразу виїхали в місто. Було страшно, навіть хотілося все покинути. Але дуже швидко це відчуття змінилося азартом. Потім я вже сама телефонувала й запитувала, коли можна ще прийти на водіння», – розповідає Оксана.

Вона додає, що особливо цінує можливість навчатися поруч із ветеранами.

«Я хочу подякувати нашим захисникам і своєму небесному ангелу – моєму братові, який загинув, захищаючи Україну. Саме завдяки таким людям ми сьогодні можемо жити, працювати і здійснювати свої мрії», – додає випускниця Безбар'єрної автошколи.

Для ветерана Олександра Литвинчука автомобіль – це передусім свобода пересування.

До повномасштабної війни він навчався в Одеській юридичній академії. Диплом отримав у 2022 році. Уже в червні добровільно вступив до лав ЗСУ, служив у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади, а восени того ж року отримав важке поранення на Харківському напрямку.

Попереду були майже два роки лікування та реабілітації у Києві, Тернополі та Львові.

Саме Львів згодом став його новим домом. Сьогодні ветеран пересувається за допомогою колісного крісла.

«Я зрозумів, що автомобіль мені справді потрібен. Громадським транспортом пересуватися не завжди просто. Якщо у Львові ще можна знайти альтернативу, то в інших містах це вже складніше. А якщо хочеться поїхати в Карпати чи просто бути мобільним – без власного авто практично ніяк», – каже Сашко.

Про Безбар'єрну автошколу він також дізнався в мережі.

«Навчання було дуже комфортним. Усе проходило легко, швидко і позитивно», – додає Олександр.

Ветеран російсько-української війни Роман Черненко родом із Харкова. 2022 року він добровільно став до лав Збройних Сил України, воював у складі 93-ої окремої механізованої бригади на Донеччині, у районі Бахмута. Після поранення залишився жити у Львові.

«Я спочатку звертався до звичайних автошкіл, але пояснював, що є нюанс – маю протез і можу керувати лише автомобілем з автоматичною коробкою передач. Тоді мені й порадили звернутися до Безбар'єрної автошколи», – ділиться Роман

Навчання, каже, минуло легко.

«Ми відразу їздили містом. Страшно не було взагалі», – додає.

Сьогодні Роман працює в центрі UNBROKEN, де одночасно виконує дві ролі – ментора для пацієнтів, які проходять реабілітацію, та фахівця із супроводу ветеранів.

Каже, власним прикладом хоче показати іншим військовим, що після поранення життя не закінчується.

Безбар'єрна автошкола при Львівському державному університеті внутрішніх справ уже не вперше допомагає людям, які через поранення чи інвалідність потребують особливих умов навчання.

Для когось посвідчення водія означає можливість повернутися до роботи. Для когось – більше не залежати від сторонньої допомоги. Для ветеранів – ще один крок до повернення у цивільне життя.

І коли автомобіль після іспиту зупиняється біля сервісного центру, здається, що завершився лише маршрут містом.

Насправді ж для кожного з цих трьох водіїв він тільки починається.