Не лише почути, а й відчути: курсанти ЛьвДУВС говорили про безбар’єрність із ветераном

Що відчуває людина, яка щодня користується протезом? Як правильно запропонувати допомогу ветерану чи людині з інвалідністю? Які слова можуть підтримати, а які, навпаки, створити незручність? Про це говорили курсанти другого та третього курсів Львівського державного університету внутрішніх справ під час практичного заняття з безбар'єрної грамотності та доступності у діяльності Національної поліції України.  

Зустріч провели інспекторка відділу зв'язків з громадськістю Управління патрульної поліції у Львівській області Марія Юзефів та експерт із соціальної реінтеграції у напрямі «Рівний – рівному» центру SuperHumans Center Денис Кривенко.

Курсанти активно долучалися до розмови, ставили багато запитань, обговорювали різні життєві ситуації та намагалися подивитися на звичні речі очима людини з інвалідністю.

Денис спеціально приніс із собою протез і запропонував курсантам його приміряти. Спроба пройти кілька кроків, змінити положення тіла чи просто втримати рівновагу показала: те, що для більшості людей є автоматичним і не потребує жодних зусиль, після ампутації може вимагати зовсім іншої координації та концентрації.

Сам Денис Кривенко знає про це з власного досвіду. Після початку повномасштабного вторгнення він став до лав Збройних сил України. Воював на Луганському, Херсонському та Донецькому напрямках у складі 57-ї мотопіхотної бригади. У січні 2023 року під час бойових дій на Бахмутському напрямку його підрозділ потрапив під мінометний обстріл. Денис зазнав важкого поранення та втратив обидві ноги й ліву руку. Побратими надали йому допомогу та винесли із зони обстрілу до місця евакуації.

Попереду були операції, лікування, протезування і довга реабілітація. Фактично довелося вчитися жити заново – по-новому рухатися, долати побутові труднощі, повертатися до активності та шукати своє місце вже в іншій реальності.

Сьогодні Денис працює у SuperHumans Center. Він зустрічає людей, які щойно пережили важкі поранення та ампутації, і допомагає їм зробити перші кроки на шляху до нового життя. Паралельно навчається на психолога.

Його власний досвід став основою для роботи з іншими. Денис є радником Міністра соціальної політики, сім'ї та єдності України та амбасадором безбар'єрності. Він долучається до роботи, пов'язаної із соціальною реінтеграцією ветеранів та людей з інвалідністю, а також популяризацією принципів безбар'єрного суспільства.

Для нього безбар'єрність – це лише пандуси, ліфти чи зручні з'їзди. Це насамперед можливість людини навчатися, працювати, пересуватися, займатися улюбленою справою і, що не менш важливо, почуватися повноцінним членом суспільства.

Окремо Денис говорив про комунікацію. Саме тут, на його переконання, суспільству ще багато чого потрібно змінювати. Людина з протезом не обов'язково потребує допомоги. Ветеран не хоче, щоб його сприймали лише через травму. А людина з інвалідністю передусім хоче залишатися людиною, а не об'єктом співчуття.

Для майбутніх поліцейських ці питання мають особливе значення. Адже правоохоронець може одним із перших зустріти людину після травми, ветерана, людину з інвалідністю або того, хто опинився у складних життєвих обставинах. І від того, як відбудеться ця розмова, може залежати дуже багато.

 Марія Юзефів разом із Денисом Кривенком розбирали з курсантами конкретні ситуації, які можуть виникнути під час роботи поліцейського. Говорили про те, як запропонувати допомогу й не порушити особистих меж, як уникати стереотипів та поблажливого ставлення, як правильно комунікувати з ветеранами та людьми з інвалідністю.

Запитань у курсантів було чимало. Їх цікавило, як змінюється повсякденне життя після ампутації, як людина звикає до протеза, що допомагає під час реабілітації, як реагують оточуючі та якої підтримки насправді потребують люди після важких поранень.

Денис відповідав відкрито, розповідаючи про те, що пережив сам.

Його історія – не лише про війну, поранення чи потрійну ампутацію. Історія Дениса – це про новий початок, як після травми, яка назавжди змінює життя, знову навчитися ходити, повернутися до роботи, займатися спортом, будувати плани та допомагати іншим.

Тепер він сам є тією людиною, яку першою зустрічають у SuperHumans Center хлопці з ампутаціями. Він може розповісти їм те, що неможливо пояснити лише словами.

Саме тому зустріч із Денисом для курсантів стала особливою. Вони отримали можливість бодай на короткий час відчути, наскільки по-іншому може працювати тіло з протезом. А головне – поставити запитання людині, яка пройшла цей шлях сама.

Для майбутніх поліцейських це знання, яке навряд чи можна отримати лише з підручника. Адже безбар'єрність починається не з пандуса. Насамперед це ставлення до людини з повагою, уважністю. Це готовність бачити перед собою особистість, а вже потім травму, протез чи інвалідність.