Ще кілька років тому Роман Черненко працював барменом. Сьогодні він живе у Львові, працює ментором для пацієнтів Національного реабілітаційного центру UNBROKEN та фахівцем із супроводу ветеранів, бігає на спортивні дистанції й водить автомобіль із автоматичною коробкою передач.  

Його шлях до цього життя пролягав через війну: майже два роки служби на Донеччині, поранення, ампутація та тривала реабілітацію. Одним із важливих кроків у поверненні до самостійності для Романа стало навчання у Безбар'єрній автошколі, що діє на базі Львівського державного університету внутрішніх справ.

«Я спочатку звертався до звичайних автошкіл, але пояснював, що є нюанс – маю протез і можу керувати лише автомобілем з автоматичною коробкою передач. Тоді мені й порадили звернутися до Безбар'єрної автошколи», – розповідає Роман.

 Навчання, за його словами, минуло легко. Практичні заняття розпочалися фактично одразу.

«Ми відразу їздили містом. Страшно не було взагалі», – каже ветеран.

Для Романа можливість самостійно керувати автомобілем – це ще один крок до незалежності та звичного активного життя.

Чоловік родом із Харкова. До повномасштабного вторгнення його життя було пов'язане з ресторанним бізнесом: із 2012 року він працював барменом у відомому харківському рок-пабі «Стіна».

Заклад був не лише місцем, де слухали музику та зустрічалися друзі. Поступово він став осередком патріотичної спільноти. 24 лютого 2022 року війна прийшла безпосередньо в Харків. Роман одразу вирішив долучитися до захисту України. Навесні прийшов до військкомату, однак тоді добровольця не взяли через відсутність військового досвіду.

Влітку ситуація змінилася. Після навчання Роман приєднався до 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр» і став протитанкістом. Восени 2022 року він вирушив на Донеччину. Спочатку служив у районі Соледара, згодом – Бахмута. Пізніше його підрозділ опинився поблизу Кліщіївки, Часового Яру та Андріївки. Саме там, під час виконання бойового завдання, його життя змінилося.

Під час ротації Роман наступив на протипіхотну міну. Вибух відірвав частину правої стопи.

Його швидко евакуювали. Менш ніж за дві години Роман уже був на стабілізаційному пункті, а наступного дня його прооперували у Дніпрі. Далі – Львів, Національний реабілітаційний центр UNBROKEN.

Спершу потрібно було стабілізувати стан, загоїти рану та підготувати кінцівку до протезування. Фізичні терапевти працювали над зміцненням м'язів, рівновагою, станом кукси та загальною фізичною формою.

Перший протез Роман отримав уже через кілька місяців після поранення. Відтоді його відновлення набирало темпу. Та на цьому Роман не зупинився.

Після протезування ветеран вирішив повернутися до фізичної активності. Спочатку бігав у реабілітаційному центрі, потім почав виходити на вулицю. Згодом з'явився спортивний інтерес – Роман почав збільшувати дистанції.

Роман брав участь у бігових заходах. Він розповідає про свій досвід у соцмережах. Каже, що бачить, як його історія мотивує інших ветеранів та людей, які проходять реабілітацію після ампутацій.

Для Романа спорт став не лише способом відновити фізичну форму, а й можливістю показати: протез не ставить крапку у звичному житті.

Наступним таким кроком стало водіння. Після ампутації автомобіль для Романа – це передусім мобільність. Можливість самостійно пересуватися містом, планувати день і не залежати від сторонньої допомоги. Саме тому він звернувся до Безбар'єрної автошколи, що діє на базі ЛьвДУВС.

Тут він зміг пройти навчання з урахуванням своїх індивідуальних потреб та особливостей керування автомобілем із протезом.

Сьогодні він уже випускник Безбар'єрної автошколи. Для нього це черговий доказ того, що після важкого поранення можна повертати собі звичні можливості – крок за кроком.