У Львівському державному університеті внутрішніх справ відбулася зустріч курсантів із військовослужбовцями хорунжої служби бригади «Азов». Захід приурочили до Дня вшанування Захисників і Захисниць України, добровольців та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули в російському полоні.  

Особливою гостею стала військовослужбовиця на псевдо Лея, яка пройшла через російський полон. Вона була серед захисників Маріуполя, перебувала на «Азовсталі» та понад два роки провела у неволі. Її розповідь стала живим свідченням злочинів, які росія систематично чинить проти українських військовополонених.

Під час зустрічі згадали трагічні події літа 2022 року. В ніч з 28 на 29 липня на території колишньої Волноваської виправної колонії №120 в Оленівці російські окупаційні війська здійснили теракт, унаслідок якого загинули щонайменше 53 українські військовополонені, понад 130 отримали поранення.

За словами Леї, усе, що сталося в Оленівці, не було випадковістю. Військовослужбовиця пригадала події, що передували трагедії.

«28 липня військовополоненим із різних бараків наказали перейти в один барак. Це був список приблизно з двохсот людей. Цілком очевидно, що все ретельно спланували, аби знищити якомога більше азовців», – зазначила Лея.

Після вибухів барак перетворився на суцільне згарище. Багато військовополонених загинули на місці, десятки отримали тяжкі поранення.

«Тих, хто був поранений, рятували ті, чиї поранення були меншими. Російські наглядачі просто стояли поруч, курили і байдуже спостерігали за трагедією, що розгорталася на їхніх очах. Медичної допомоги не було довгі години. Багатьох можна було врятувати, якби її надали вчасно. Люди просто стікали кров'ю», – згадує вона.

Лея наголосила, що трагедія в Оленівці стала лише одним із численних епізодів систематичного насильства над українцями у неволі.

Полон, розповіла дівчина, означав постійний голод, фізичні та психологічні катування, приниження і спроби зламати людську гідність.

«Нам постійно повторювали, що ми нікому не потрібні й на нас ніхто не чекає. Коли чуєш це щодня, починаєш у це вірити. Але коли ми дізналися, що в Україні постійно проходять акції на підтримку військовополонених, це дуже підняло моральний дух. Коли знаєш, що тебе чекають, ти не маєш права зламатися», – поділилася вона.

Вона також розповіла про методи катувань, які застосовували російські військові.

«Коли ворог не може перемогти на полі бою, починає вбивати підступно», – сказала Лея, описуючи постійні знущання, яких зазнавали українські захисники.

Систематичні злочини проти військовополонених стали складовою воєнної практики держави-агресора. Катування електричним струмом, розстріли, сексуальне насильство, голод, відмова в медичній допомозі та зв'язку з рідними, використання людей як живого щита й інструмента пропаганди – усе це є грубими порушеннями Женевських конвенцій, Конвенції ООН проти катувань, Римського статуту Міжнародного кримінального суду та міжнародного гуманітарного права. Такі дії кваліфікуються як воєнні злочини та злочини проти людяності, які не мають строку давності.

Під час зустрічі військовослужбовці «Азову» наголосили, що надзвичайно важливо зберігати пам'ять про тих, хто віддав життя за свободу України, а також продовжувати боротьбу за повернення всіх українських військовополонених додому.

Для курсантів ЛьвДУВС ця зустріч стала не лише нагодою почути свідчення очевидця, а й важливим уроком мужності, незламності та відповідальності перед тими, хто загинув, захищаючи Україну.