Шаблоны Joomla 3.5


UA

Інші

Інші

Rate this item
(1 Vote)

У Львівському державному університеті внутрішніх справ пройшов День відкритих дверей. Подія відбувалася у форматі прямого ефіру на офіційній сторінці вишу в Instagram.

 10

Зустріч організували, аби ознайомити майбутніх абітурієнтів із умовами вступу, особливостями навчання курсантів і студентів, а також перспективами працевлаштування для випускників.

«Цього разу ми проводимо захід у іншому форматі - освітні програми презентуватимуть наші студенти і курсанти. Вони готові розповісти майбутнім вступникам про свій досвід у ЛьвДУВС», – відзначив ректор університету Роман Благута.

 10

Своїми враженнями про навчання у виші першою поділилася Вікторія Надурак, другокурсниця факультету №1. Вона пригадала, як проходили заняття у Верещиці, розказала про свої улюблені предмети, а також наголосила, що університет сприяє розвитку здібностей здобувачів, тож головне – не втратити свій шанс.

Магістрант факультету №3 Володимир Барнич поділився власним досвідом участі у курсантсько-студентському самоврядуванні та відзначив, що виш допоміг йому сформувати лідерські якості.

Студенти Інституту права Олександр Переведенцев та Наталія Чорна також поділилися своїми історіями. А Володимир Петрів та Іванна Байла, які представили Інститут управління, психології та безпеки, говорили про переваги вступу на спеціальності, за якими навчаються.

Наприкінці до слова був запрошений Юрій Назар, представник приймальної комісії та директор Інституту з підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції, який відповів на усі запитання абітурієнтів.

Переглянути ефір можна на сторінці ЛьвДУВС у Instagram.

 

Rate this item
(1 Vote)

У ЛьвДУВС відбулася онлайн-зустріч третьокурсників факультетів №1 та №2 із заступницею начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління поліції Львівщини, випускницею університету Оленою Костовською.

1

Проведення вебінару ініціювала завідувачка відділення актуалізації навчання та практичної підготовки Олександра Захарова. Звертаючись до курсантів, вона відзначила: «Сьогодні ми поговоримо про методику розслідування кримінальних правопорушень проти власності. Це найбільш поширена і небезпечна група злочинних діянь, що посягають на одне з найцінніших соціальних благ – право власності».

Олена Костовська розповіла вихованцям вишу, як відбувається процес повідомлення про крадіжку на лінію «102» та виїзд поліцейських на місце події. «Черговий інформує слідчо-оперативну групу, яка заступає на добове чергування. На місце виїжджають слідчий, оперативний працівник, експерт-криміналіст, дільничний інспектор поліції та кінолог», - зауважила вона.

1

Крім цього, підкреслила, що доступ до помешкання дозволяється на підставі дозволу власника приміщення або ж ухвали слідчого судді.

«На місці події раджу вам працювати у парі із потерпілим. Важливо, аби він звернув увагу, які речі розташовані не на своїх місцях», - зазначила представниця поліції.

Вона наголосила, що злочинці тепер дуже обачливі, тому на місці події не часто можна знайти сліди від пальців рук, хіба що від рукавичок.

«Але розвиток технологій не стоїть на місці, тому на цей час ми можемо за допомогою спеціальної трасологічної експертизи з’ясувати наступні моменти: сліди від рукавичок залишив чоловік чи жінка; чи є в злочинця дефекти пальців та рук; рукавички використовувалися раніше чи вони нові; людина, яка їх носила, повна чи худощава. Тож, описуючи особу правопорушника, можна буде все це врахувати», - наголосила Олена Костовська.

Вона відзначила, що проникнення у житло зазвичай відбувається через двері, вікно чи балкон.

«Зі свого досвіду можу також пригадати випадки, коли злочинці спускалися з дев’ятого поверху будинку на нижчі поверхи за допомогою мотузки і робили злом вікна. Крім цього, слідкували за жителями, які заходили в квартиру і забували зачиняти за собою двері та йшли, наприклад, у ванну кімнату. І в ті декілька хвилин зловмисники проникали в помешкання та викрадали речі, які лежали на видному місці», - розповіла поліцейська.

1

«Злочинці часто практикують такий метод як підбір ключів, – продовжила вона. – Якось ми затримали групу осіб, які працювали у фірмі, що виготовляє двері разом із замками. Вони мали відбитки різних видів ключів, моніторили, коли сім’я залишала помешкання. Заходили до квартири, викрадали речі, не порушуючи обстановку в кімнаті та залишали місце злочину, зачинивши за собою двері. А люди, повернувшись додому, лише згодом помічали, що сталося».

Наприкінці онлайн-зустрічі Олена Костовська звернулася до курсантів: «Професія слідчого є нелегкою, але якщо ви обрали її, я шаную ваш вибір та бажаю успіхів і наснаги, щоб у майбутньому ви стали фахівцями своєї справи».

Rate this item
(1 Vote)

Творчість – одна із базових потреб людини. Щоб життя було більш яскравим і насиченим, ми втілюємо різноманітні ідеї, реалізовуємо свій потенціал. Студенти й курсанти Львівського державного університету внутрішніх справ – не виняток. Тож до Всесвітнього дня творчості ми зібрали чотири історії про здобувачів ЛьвДУВС. У кожного з них є власне покликання: хтось пише вірші і пісні, хтось займається хореографією, а хтось навіть веде свій Instagram-блог. Читайте про наших талановитих вихованців:

Діана Харатян, другокурсниця факультету №2:

10

«Я займаюсь танцями близько десяти років, із самого дитинства. Спочатку це були народні танці, потім я опановувала більш сучасні стилі. Ще у школі була учасником хореографічного колективу, там брала участь у регіональних і всеукраїнських конкурсах, здобувала нагороди.

Танець – це ще один вид мистецтва, завдяки якому можна виразити те, що іноді не передаш словами. Робота у колективі є нелегкою справою, однак це дуже зближує – особливо коли людям вдається успішно співпрацювати один з одним.

В університеті я завжди є ініціатором проведення танцювальних флешмобів. ЛьвДУВС дуже заохочує таку мою діяльність, тому я відчуваю, що якби не університет, я би цим зараз так активно не займалася. Спільно із іншими факультетами ми організовували флешмоби до Дня Незалежності України, Дня Святого Валентина, Дня Святого Миколая – майже до кожного свята».

Юрій Сочин, першокурсник факультету №3:

10

«Я виконую свої авторські пісні. Спочатку просто писав вірші, а потім, коли у мене з’явилася гітара, почав складати до них музику. Тематика моїх пісень залежить від настрою, але більше намагаюся писати, коли стається щось хороше, коли у мене гарний настрій. Коли я сумний, то гітару до рук взагалі не беру.

Почалося все з того, що я хотів вразити дівчину. Склав їй невеличкий віршик, вона його прочитала, усміхнулася, сказала: «Юра, у тебе кльово виходить». Я зрозумів, що треба продовжувати. Тоді я ще слухав українського репера Олександра Ярмака, набирався натхнення і досвіду. Він на мене дуже вплинув.

Будь-яка музика, яка має сенс, пишеться душею, тому я зазвичай просто вимикаю голову й пишу так, як відчуваю – і тільки в кінці трохи редагую текст. Мене дуже надихає спілкування з людьми, їхні погляди на життя, їхні емоції і переживання. Тому я, напевно, і пішов у поліцію, бо дуже люблю спілкуватися із іншими. Курсантська романтика теж дуже додає натхнення».

Данило Сафонов, другокурсник Інституту права:

10

«Знімати відео я почав ще тоді, коли вів свій спортивний блог. Зараз роблю ролики для мого авторського Instagram-блогу, де я регулярно розповідаю про IT-сферу. Інколи спочатку пишу сценарій, а потім вже знімаю і монтую, а буває, що й навпаки – для мене головне вкластися у дедлайн і вчасно викласти пост. Натхнення черпаю у красі, у стилі життя інших людей, у різноманітних образах.

До університету я не займався якоюсь певною творчістю чи громадською діяльністю, однак все змінилося, коли вступив до ЛьвДУВС. На першому курсі шукали талановитих студентів для проведення різних заходів. Тоді для мене все й почалося: спочатку я приймав участь у творчих університетських подіях, де грав на гітарі і розповідав вірші, пізніше почав монтувати відеоролики. Університет дуже вплинув на мене й на мою творчу діяльність!»


Тетяна Парій, другокурсниця Інституту управління, психології та безпеки:

10

«Перший вірш я написала у 13 років, надихнувшись Шевченком. Тоді я більше писала для себе, однак зараз хочеться творити й для широкого загалу – ділитися з людьми своїми думками й переживаннями, мотивувати їх. Та й на цьому я зупинятися не буду, бо планую ще більше виходити із зони комфорту й писати поеми, романи. Крім того, маю у планах книжку із казочками для дітей.

Зазвичай я пишу вірші під враженням від якогось фільму чи книги. Або ж у мене, буває, спонтанно з’являються думки, які хочеться зримувати й викласти на папері. У такі моменти стараюся брати приклад із моїх улюблених поетів – Тараса Шевченка, Ліни Костенко, Олександра Пушкіна – й писати під впливом від їхніх творів, додаючи при цьому, звісно, якісь власні мотиви.

Коли я вступила до ЛьвДУВС, то мені стало легше писати свої вірші. Відкривати їх людям, виставляти напоказ. Тут я часто виступаю на різних заходах, читаю свої твори. А мій авторський вірш обрали для декламації у відео до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні. Хочеться і надалі писати про речі, які можуть доторкнутися до душі кожного».

Щоб глибше зрозуміти, чим для людини є творчість, ми також звернулися до Наталії Кальки, старшої викладачки кафедри практичної психології ЛьвДУВС. Ось, чим для неї є поняття творчості:

«Творчість є почерком нашої індивідуальності та найдоступнішим виявом свободи. Вона цінна тим, що дає можливість вийти за межі рамок, діяти за власними правилами, проте у власних психологічних межах. Творчість – це завжди спонтанність, внутрішня гра та порив до відкриття власного «Я». Творча діяльність допомагає позбавлятися страхів, підвищити самоповагу та самоцінність, зміцнити власну ідентичність та розвинути самоконтроль.

Завдяки творчості розвивається асоціативне та продуктивне мислення, сприймання, формується естетична спрямованість особистості, чутливість до внутрішнього світу, його трансформацій. Це як «заспокійлива пігулка», і, водночас, генератор енергії, натхнення та позитивних емоцій».

Rate this item
(1 Vote)

Коли вибухнув четвертий енергоблок на Чорнобильській атомній електростанції та світ сколихнула небачена досі катастрофа, Тамарі Войтенко було 48 років. Вона працювала у медичній частині Львівської школи міліції, виховувала двох діток – сина та доньку, й навіть не підозрювала, що Чорнобильська трагедія докорінно змінить її життя.

Зараз Тамарі Михайлівні 82 роки. Попри поважний вік, вона не втрачає оптимізму та любить ділитися історіями про своє минуле.

«Коли спалахнув реактор, ми всі розуміли – біда. Хоча, напевно, ніхто до кінця не усвідомлював масштаби того, що сталося. Тепер ми знаємо: радіація – «тихий убивця». А тоді інформації практично не було, ми не розуміли, як діяти, що робити», - пригадує Тамара Михайлівна.

 1

У січні 1988-го, коли минуло більше півтора року після трагедії, офіцерів та курсантів Львівської школи міліції відправили у зону відчуження. Разом із ними поїхала і медсестра Тамара Войтенко.

Після аварії на АЕС люди у поспіху покидали рідні домівки, встигали взяти з собою лише найнеобхідніше. Пустували магазини, кафе, установи… Усе, де ще кілька днів тому вирувало життя, нагадувало руїну. Невдовзі до Прип’яті та навколишніх сіл почали з’їжджатися мародери. Залишені речі стали для них легкою поживою. Не спиняло навіть те, що рівень радіації довкола зашкалював. Єдиними, хто міг дати відсіч грабіжникам, були міліцейські загони, які патрулювали у зоні відчуження.

Офіцери та курсанти Львівської школи міліції також долучилися до боротьби із мародерством. І хоча після вибуху на АЕС минуло вже більше року, охочих нажитися на біді не поменшало.

 2

«Наші хлопці чергували на постах, обходили вулиці, затримували мародерів… Роботи було дуже багато. Одні виїжджали на патрулювання, інші поверталися. І практично кожному потрібна була моя допомога», - пригадує Тамара Войтенко.

 3

Медсестрі довелося дбати про здоров’я понад двох сотень людей. І якщо спершу всі почувалися енергійними та бадьорими, то вже через кілька днів з’явилися тривожні дзвіночки, що сигналізували про серйозне ураження радіацією.

«Почалися проблеми зі слухом, а згодом практично у кожного виникали носові кровотечі, які було дуже складно зупинити. Комусь докучала висипка на тілі, у когось не знижувався тиск. Мені доводилося працювати безперервно, аби подбати про кожного», - розповідає Тамара Михайлівна.

Львівські курсанти та офіцери патрулювали у зоні відчуження більше місяця, а коли повернулися додому – збагнули, що Чорнобиль назавжди залишиться у їхньому житті та спогадах.

 4

«Ми їхали туди не за славою, нагородами, виплатами чи пільгами. Навіть думки про таке не було, - наголошує Тамара Войтенко. – Ми розуміли, що наш обов’язок – боротися з наслідками цієї страшної трагедії».

Rate this item
(1 Vote)

У проєкті «Мій ЛьвДУВС» продовжуємо розповідати про студентські роки наших здобувачів. Адже навчання в університеті - це той період, коли у житті юнаків та дівчат відбуваються найбільш яскраві події, вони стають дорослішими та шукають свій шлях.

Сьогодні своїми враженнями поділиться студентка 4 курсу Інституту права Віта Новак.

 1

«Пригадую, якою я була щасливою, коли мені зателефонували і повідомили, що я вступила до ЛьвДУВС. Жодного разу за ці чотири роки я не пошкодувала про свій вибір», - говорить дівчина.

Віта розповіла, що університет подарував їй круті знайомства, друзів, багато можливостей та допоміг себе реалізувати.

«Навчання на юридичному факультету загартувало мій характер і зробило мене готовою до будь-якої ситуації, адже я добре знаю свої права. А найкращі викладачі давали нам якісні знання, ділилися своїм досвідом та завжди підтримували», – відзначила студентка.

 2

Архівне фото дівчини

Навчаючись у ЛьвДУВС, дівчина зрозуміла, чому студентські роки називають золотими.

«Саме в університеті я поборола сценічне хвилювання. Я завжди любила декламувати вірші, але це було тихо, вдома, щоби ніхто не чув. А у виші я почала брати активну участь у конкурсах, концертах і зуміла здолати свій страх перед публічними виступами. Це все завдяки підтримці, що тут панувала, та вірі у тебе як в особистість», - ділиться Віта.

Невдовзі дівчині вдалося перемогти в університетському конкурсі у номінації «Краще декламування патріотичної поезії».

 3

Коли Віту запитають: «Якщо повернути час назад, ти б обрала ЛьвДУВС?». Вона однозначно скаже: «Так».

«Я щаслива, що навчалася тут і водночас сумна, що моє студентське життя вже скоро завершиться. ЛьвДУВС, дякую тобі за те, ким я є. Буду сумувати», – завершила свою розповідь дівчина. 

Rate this item
(1 Vote)

Напередодні Великодніх свят до закладу дошкільної освіти №5 Львівської міської ради завітали представники ЛьвДУВС.

 1

Курсанти факультету №1 разом із провідним фахівцем факультету Миколою Пацканом уже традиційно долучилися до впорядкування території дитсадка. Юнаки та дівчата прибрали опале листя та навели лад довкола. Захід відбувався у рамках щорічної акції «За чисте довкілля».

Представники вишу більше десяти років поспіль опікуються малюками, які виховуються у цьому дитсадку. Тож директорка закладу Уляна Маніла вручила подяку керівництву університету та курсантам за постійну сердечну опіку над малечею та сумлінну допомогу в облаштуванні території.

 6

Rate this item
(1 Vote)

У рубриці #Мій_ЛьвДУВС ми регулярно знайомимо наших читачів із найяскравішими та найталановитішими вихованцями університету. І сьогодні розповімо про Вікторію Надурак, другокурсницю факультету №1. Дівчина поєднує навчання із багатьма захопленнями: малює картини, декламує вірші, створює композиції з бісеру. А ще – займається спортивною стрільбою, і у цій сфері вже встигла здобути звання кандидата у майстри спорту! Читайте історію талановитої курсантки:

1

«Стати поліцейською я мріяла ще з дитинства. Спочатку пішла до юридичного коледжу, потім вступила до ЛьвДУВС. Вирішила вибрати факультет з підготовки слідчих, бо дуже люблю читати детективи й завжди хотіла розслідувати злочини. Звісно, така робота буває нелегкою й вимагає уваги, сконцентрованості, кмітливості.

Ще будучи студенткою юридичного коледжу, я дуже хотіла займатися стрільбою, але у моєму закладі таких занять не було. Однак, коли переїхала до Львова, дізналася про спортивно-стрілецький комплекс на Велотреку СКА. Там мені спочатку відмовили, бо я була старшою за більшість учасників групи, але врешті-решт дозволили тренуватися, бо я дуже загорілася цією справою. Кожного дня я ходила на тренування, і вже за три роки змогла виконати спеціальну вправу на здобуття звання кандидата у майстри спорту. Це було дуже великим і важливим досягненням для мене.

Мої батьки зустріли таке захоплення зі здивуванням, адже не кожна дівчина займається спортивною стрільбою. Але, побачивши, як горять у мене очі, як я кожного дня ходжу на тренування – почали мене підтримувати. Мене боліли руки, тіло, але я не здавалася, бо хотіла чогось досягти у цьому спорті. І досягла!

Крім стрільби, маю ще й інші захоплення і хобі – декламую вірші, створюю композиції з бісеру, малюю картини олійними фарбами. Як тільки є вільний час від навчання і служби – беру у руки палітру. Найбільше люблю писати пейзажі і натюрморти: буває, побачиш якусь композицію із квітів і фруктів, і одразу хочеться перенести на полотно. Все у природі має свої барви!».

Rate this item
(0 votes)

Ректор ЛьвДУВС Роман Благута і директор ТОВ «Інформаційно-правові системи» Олександр Берназюк підписали Меморандум про співробітництво та партнерство. Завдяки цьому документу науково-педагогічні працівники та здобувачі вишу зможуть отримати безкоштовний доступ до юридичної бази даних Zakononline.com.ua через комп’ютерну мережу.

site

Відзначимо, що на сайті зібрана база законодавства України, дані про судові засідання, стандартизовані правові позиції Верховного Суду та актуальні прецеденти Європейського суду з прав людини.

Вебресурс має унікальний пошуковий алгоритм, де викладена суть справи та резолютивна частина. Крім цього, користувачі матимуть можливість отримувати повідомлення на e-mail про появу нових судових рішень.

Ознайомитися зі всіма перевагами сайту можна за посиланням.

Rate this item
(1 Vote)

Будь-які зміни потрібно починати з себе, - переконана Христина Бережанська, курсантка факультету №3 ЛьвДУВС. Кілька років тому дівчина вирішила позбутися звичок, які шкодять природі та зробити своє життя більш екологічним. Каже, спершу було непросто відмовитися від пластику та «увімкнути» новий режим економії ресурсів.

«Такий перехід повинен бути усвідомленим та поступовим. Потрібно починати з простих кроків – намагатися споживати менше води та електроенергії, дбайливіше ставитися до довкілля, сортувати сміття, викидати батарейки до спеціальних контейнерів та не нищити природу», - ділиться власним досвідом Христина.

1

Дівчина радить, насамперед, відмовитися від поліетиленових пакетів та пластикового посуду, споживати екологічні продукти та віддавати перевагу одягу з натуральних тканин. Усе це, на думку курсантки, допоможе зменшити шкідливий вплив на довкілля.

1

Берегти красу та гармонію природи закликає другокурсник факультету №3 Святослав Процюк. Хлопець – із мальовничого куточка Тернопільщини, села Ванжулів. «Чисте повітря, а довкола – ліси. Так гарно, що перехоплює подих», - розповідає юнак. Втім, навіть у цьому екологічному раю трапляються негаразди. Адже не усі розуміють, що порушити рівновагу у природі надзвичайно легко, а от відновити її – значно складніше.

«Дуже важливо оберігати те, що у нас є, не забруднювати навколишнє середовище», - говорить Святослав. Разом із друзями хлопець вже не раз наводив лад у рідному селі, очищуючи його від непотребу. Таку ініціативу планує продовжувати й надалі, адже переконаний, що кожному до снаги подбати про чистоту довкілля.

«Якщо бачу, що хтось кидає недопалки чи сміття на вулиці, не можу пройти мовчки. Обов’язково роблю зауваження та прошу поприбирати за собою», - розповідає курсант.

Хлопець вважає, що турбуватися про довкілля слід щодня, адже від цього залежить майбутнє нашої планети.

1

Такої ж думки притримується студентка Інституту управління, психології та безпеки Софія Оліярчук - волонтерка та екоактивістка. Дівчина радить щодня робити маленькі кроки для досягнення великої мети – збереження природи від забруднення.

«Йдете в магазин – беріть із собою паперовий пакет, намагайтеся не використовувати поліетилен, який шкодить довкіллю. Гуляєте містом – прихопіть із собою термогорня для кави чи чаю, аби уникнути використання пластику. Намагайтеся більше гуляти пішки, а для довших мандрівок обирайте велосипед. Це корисно для здоров’я та зменшує забруднення атмосфери», - говорить Софія.

У рідному Золочеві дівчина щоразу долучається до акцій із прибирання міста та намагається доєднати до такої ініціативи якомога більше молоді. Адже гуртом завжди веселіше та легше впоратися навіть із найважчою роботою.

«Насправді такі акції не займають багато часу. Головне – щире бажання долучитися до доброї справи та очистити простір довкола від сміття», - наголошує Софія.

Вкрай важливо ще змалку навчати дітей піклуватися про природу, розвивати у них усвідомленість та небайдужість до цієї теми, - переконана Кароліна Гапчич, студентка Інституту управління, психології та безпеки. У дівчини – багато ідей, як привернути увагу суспільства до екологічних проблем. Каже, починати потрібно зі школи, коли у малечі лише формуються корисні звички. Крім цього, багато залежить від прикладу батьків та їхнього ставлення до навколишнього середовище.

Кароліні пощастило. У її сім’ї завжди підтримували екологічні тренди та привчали до цього дітей. Тож дівчина змалку усвідомила, що потрібно цінувати природу, дбати про кожну рослинку та деревце.

1

«У початковій школі нам розповідали про важливість переробки сміття, вчили, як правильно його сортувати, аби зменшити шкідливий вплив на довкілля. Ми самостійно переробляли скло та виготовляли з нього різні фігурки. А на шкільному подвір’ї у нас були свої клумби, за якими ми доглядали, спостерігали, як ростуть квіти, піклувалися про них. Тож любов до природи у мене ще зі школи. Досі захоплююся рідкісними рослинами, деякі з яких ростуть біля мого дому», - розповідає Кароліна.

У старших класах дівчина почала долучатися до різних активностей – брала участь у флешмобах з прибирання рідного міста та парків Львова. Зізнається, що має ще чимало планів, як зробити довкілля чистішим та вірить у те, що зможе втілити усі свої мрії в життя.

Rate this item
(1 Vote)

Ректор Львівського державного університету внутрішніх справ Роман Благута та начальниця Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вікторія Васильчук підписали Меморандум про партнерство та співробітництво.

 11

Університет та міжрегіональне управління, що охоплює Івано-Франківську, Тернопільську, Чернівецьку та Закарпатську області, співпрацюватимуть у напрямку проведення наукових досліджень і теоретичних розробок, розвитку та вдосконалення системи підготовки здобувачів вищої освіти.

 12

Цей документ передбачає обмін знаннями та досвідом, організацію спільних заходів, спрямованих на підвищення рівня правової поінформованості громадян щодо захисту своїх прав. Зокрема, проведення спільних проєктів, конференцій, семінарів, круглих столів та зустрічей.

Крім цього, вихованці ЛьвДУВС матимуть змогу проходити навчальну практику в структурних підрозділах Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та поглиблювати свої знання і навички.