Шаблоны Joomla 3.5


UA

П'ятниця, 04 вересня 2020 16:58

Добро об’єднує: історії волонтерів, які надихають

Written by
Rate this item
(0 votes)

Напередодні Міжнародного дня благодійності, який у світі відзначають 5 вересня, ми вирішили нагадати про благочинні ініціативи, започатковані працівникам та вихованцями ЛьвДУВС. А також розповісти про добрі справи, до яких вони охоче долучаються вже не перший рік. Сподіваємося, ці історії стануть хорошим прикладом та мотиватором для кожного з нас.

У березні цього року Рада курсантсько-студентського самоврядування започаткувала соціальний проєкт «Добро об’єднує». Тоді, на початку карантину та самоізоляції, без підтримки залишилися сотні самотніх пенсіонерів, малозабезпечених сімей та людей з інвалідністю. Аби полегшити їм життя у цей непростий час, в університеті створили базу волонтерів, які оперативно реагували на запити потребуючих. Постійно діяла гаряча телефонна лінія, куди зверталися ті, хто очікував на допомогу, а також усі, хто хотів і міг її надати.

5

«Ми розуміємо, у якій непростій ситуації опинилися самотні люди. Тож хочемо вберегти їх від ризику, допомогти та підтримати у ці складні часи», - розповіла про проєкт голова університетського самоврядування, курсантка факультету №1 Діана Новоженя.

Волонтери доставляли до домівок продукти харчування, ліки, речі першої необхідності, допомагали сплачувати рахунки, аби людям із категорії групи ризику не довелося виходити з дому.

Університетська молодь та працівники ЛьвДУВС охоче доєдналися до добрих справ. Дехто не з чуток знав, якою життєво важливою є така допомога. Юлія Горак, курсанта факультету №1, навіть не вагалася, коли вирішувала для себе, чи долучатися до цієї ініціативи. Адже з власного досвіду розуміла справжню цінність такої помочі. «Я живу зі своїми старенькими бабусею і дідусем, інвалідом першої групи. Тож щодня бачу наскільки вони потребують допомоги, - розповідала дівчина. - А є чимало самотніх людей, яким немає від кого чекати підтримки. Саме заради них і втілюються такі починання, і саме тому я беру у них участь. Для мене благодійність – це лише декілька годин щоденного часу. Для потребуючих людей – це велика опора та підтримка. Проте я отримую не менше, ніж вони. Слова їхньої вдячності - для мене безцінні».

«У ситуації, що склалася, не усі люди можуть подбати про себе, - наголошує курсант факультету №2 Михайло Ключник. – Коли я почав займатися волонтерством, побачив багато таких прикладів».

«Щирі емоції людей, яким ми допомагаємо, заряджають особливим позитивом і гордістю за волонтерів, які роблять так багато добрих вчинків у цей непростий для України час», - говорила студентка факультету психології ЛьвДУВС Дана Дропа, яка одна із перших долучилася до соціальної ініціативи.

«Займатися волонтерством важливо, - вважає курсант факультету №1 Нікіта Щоголев-Самарін. - Ми - поліцейські і маємо служити, захищати та допомагати людям».

2

Напередодні Великодня волонтери стали розвозити по домівках потребуючих ще й святкові частунки.

Учасник волонтерської акції – курсант факультету №1 Володимир Кравець розповідав тоді про враженнями від зустрічей: «Багато людей не могли стримати сліз, коли ми передавали їм пакунки зі святковими гостинцями. Переконаний, що нам потрібно єднатися довкола доброї справи, аби допомогти усім потребуючим пережити ці нелегкі часи».

«Приємно бачити щасливі очі тих, кому ми допомагаємо, - розповідав волонтер проєкту, голова студентського самоврядування факультету управління та економічної безпеки Владислав Барзенков. – А ще приємніше, що нам вдалося об’єднатися всім разом заради доброї справи”.

Роботу волонтерів проєкту координувала Юлія Качанівська, провідна фахівчиня відділення соціально-гуманітарної роботи відділу кадрового забезпечення. Дівчина займається волонтерством уже не перший рік - разом із «Корпорацією добрих справ» піклується про знедолених, самотніх пенсіонерів та малозабезпечені родини, є активною учасницею й інших доброчинних акцій.

Волонтерський рух «Добро об’єднує» у той час розійшовся Україною. Адже, повернувшись на час карантину додому, кожен у свою область, курсанти та студенти продовжили допомагати іншим у селах, містечках та містах. 

3
Варто згадати і про студента факультету №3 Андрія Цибульського, який долучився до акції «Клаптик надії». Її учасники шили маски для захисників України, а також для медиків і маленьких пацієнтів дитячої лікарні у Стрию.

«Про таку акцію я дізнався від друга і зрозумів, що не можу залишитися просто спостерігачем. Тому вирішив приєднатися до доброї справи і допомогти волонтерам, - розповідає Андрій. – Над виробництвом масок працювали щодня цілою командою. Кожен мав свою ділянку роботи, тож до вечора встигали пошити до двох сотень масок».

Особливу увагу волонтери приділили захисту медиків. «Ми зібрали кошти на пошиття захисних багаторазових костюмів із сертифікованої тканини та передали їх лікарям швидкої допомоги та медикам Стрия, а також у військову частину міста», - наголошував Андрій Цибульський. Тоді за ініціативи Андрія, волонтери передали багаторазові захисні маски і нашому університету.

Згодом, продовжуючи свою волонтерську діяльність, Андрій Цибульський долучився до соціальної ініціативи, аби допомогти постраждалим від повені. Благодійна акція була спрямована на допомогу мешканцям району, житлові будинки яких було затоплено внаслідок тривалих дощів. Тоді чимало родин залишилися без засобів існування. «Районна адміністрація подавала нам списки тих, хто постраждав, – пригадує Андрій. – Спільно з іншими волонтерами ми формували пакунки із найнеобхіднішим – продуктами, одягом та взуттям, побутовою технікою, меблями і передавали цю допомогу людям».

Чималий волонтерський досвід у студентки юридичного факультету Діани Татусько. Дівчина займається благочинністю з 10-ти років. Аби допомогти хворим діткам, організувала збір коштів на їхнє лікування, влаштовувала благодійні ярмарки. Переконана, що добрі справи потрібно робити тихо, тож про свої благодійні вчинки тривалий час не розповідала навіть батькам. 

4
Ще один волонтер із багаторічним стажем - декан факультету №1 полковник поліції Олексій Авраменко. Багато років поспіль він є донором крові та її компонентів. У його посвідченні донора – близько 30 записів. «Я займаюся донорством з 1996 року, - розповідає декан факультету. - Спершу здавав кров в лікарні швидкої медичної допомоги. Згодом – для потреб Військово-медичного клінічного центру Західного регіону». Щорічно працівники та вихованці університету підтримують добру справу, започатковану Олексієм Авраменком і зголошуються бути волонтерами у День донора крові. Дехто з них не обмежується одним разом на рік, а приходить у Львівський обласний центр служби крові частіше. Випускник факультету №1 Іван Летнянка розповів, що почав займатися донорством три роки тому. «Я намагаюся здавати кров хоча б тричі на рік. Вважаю таку ініціативу дуже потрібною», - наголошує юнак.


Ось лише невеличка частина тих, кому хочеться подякувати за волонтерство. Насправді у ЛьвДУВС значно більше щирих благодійників, яких ми знаємо та про яких ще не згадали. А про добрі справи багатьох, вочевидь, навіть не здогадуємося. Адже часто благочинність твориться таємно. Тож, дякуємо вам, відомі і не відомі нам добродії та добродійки!

Read 543 times